Ви, Василю, підняли у творі важливу проблему того, що треба не втрачати рідне... навіть на чужині. Своя нація, свій народ, своя культура, своє "я" - то все має турбувати кожну людину, і вона повинна про це знати.
Дякую Вам, Василю! На мою думку, фрази та вислови у поезії треба сприймати ширше. Якщо ж ні - то не вийде нічого нового, і колись уже не буде, про що писати. А цього не можна допустити!
Дякую, Максе, і Вам щасти. Але вірш - то така річ, що зміниш рядок, і вже інший зміст, а задум втрачається.І до чого тут "від лукавого", прірва? Гадаю, воно зайве.
Дякую Вам, Максе, за коментар)) Щодо човна - треба щось вирішити. Із тим рядком усе нормально, я перевіряла. Хоча, він просто за змістом підходить, а так він не дуже стрункий (змінювати не хочеться)... Дякую Вам за добрі слова! Читаю я поезії багато, але, якщо чесно, то більше прози...)) Так виходить)