Пт, 22.11.2024, 02:28
Меню сайту
Категорії каталогу
Свята православної церкви [158]
Свята християнської православної церкви
Події православного життя [46]
Події, які стосуються православних церков
Православні традиції [2]
Православна поезія та проза [376]
Твори тільки релігійного змісту
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Православна віра категорії та розділи української поезії, українська проза Православна поезія та проза
 

наша неділя

і знов неділя

молитви

почули люди

і  церкви

знов сонце гріє

вже останнім подихом весни

а в нас

всихає  віри зілля

без цілющої води

літо кладе своє тепло

тому хто мріяв

про добро

а я

а ти

де ми

де наші молитви

які вони

чи є в них надія

 

не спи

брате

сестро не спи

хрести святі

там де були

а ми

ми

діти чужини

хоч рідного сини

ось нині

ваблять чужі святині

чужі хрести

і в чужій мові молитви

 

сестро брате

росте втрата

вростаємо в чужі школи

і стаємо свого голі

бачиш ти і бачу я

як нас ловить чужина

тягне геть від свого я

і кладе усі  зусилля

щоб приспати прадідів

одна хвиля

друга хвиля

коли  діти перестануть

предкам віддавати шану

ми  почнемо пропадати

бо нас буде спокушати

чужа  мова чужа хата

у кожний будень

і в кожне свято

чи заплаче рідна мати

а що скажуть дідусь тато

будуть ждати

весь час ждати

і про це нам треба знати.

                   23.06.2008р.


Додав: Szlachtycz (28.06.2008) | Автор: © Василь Шляхтич
 
Розміщено на сторінці: 2008, Православна поезія та проза, Шляхтич Василь, Вірші про рідний край

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3563 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 Abigel • 13:22, 29.06.2008 [Лінк на твір]
Ви, Василю, підняли у творі важливу проблему того, що треба не втрачати рідне... навіть на чужині. Своя нація, свій народ, своя культура, своє "я" - то все має турбувати кожну людину, і вона повинна про це знати.
avatar
2 Szlachtycz • 21:42, 29.06.2008 [Лінк на твір]
Дякую за зрозуміння, Пані Маріє. Не всі мене розуміють. Через деяких промовляє байдужість до свого.Я гордий з того, що в Польщі можу сказати - Я українець! Якби мені було мило почути в рідній мові в Україні від українця таке самоокреслення - Я УКРАЇНЕЦЬ! Я мрію про те, щоб колись в Україні всі знали українську мову. Я теж мрію про те, щоб кожний в Україні міг сказати хто він. Я поляк! Я росянин! я єврей! Я грузин! Я впевнений, що колись такий час нестане. Дай Боже, щоб не треба було довго на це ждати. Дай Боже ДОБРА кожному Твоєю мірою! З Богом в майбуття!!!
avatar
3 frosia • 11:13, 30.06.2008 [Лінк на твір]
Я вашi прагнeння рoзумiю.Скажiть,а ви прo цe гoвoритe дeсь сeрeд пoльськoгo грoмадства.Якiсь вeчoри i тoму пoдiбнe.З пoвагoю Фрoся.
avatar
4 Szlachtycz • 12:31, 30.06.2008 [Лінк на твір]
Ось подаю Вам що про мене було написано в польській газпеті "Gazeta Lubuska" Я ніколи не сорьмився бути УКРАЇНИ сином, навіть тоді, коли ЇЇ не було, або як кажуть, була Вона з прикметником "радянська".

SYL SZLACHTYCZ jest Ukraińcem. Z dumą podkreśla, że wieś w której się urodził - Ulucz - słynie z najstarszej drewnianej cerkwi i z tego, że urodził się w niej kompozytor ukraińskiego hymnu Michajło Werbyćkyj. W 1946 r. wieś została spalona w wyniku działań wojennych, a wszyscy mieszkańcy, w tym roczny Wasyl z rodzicami - przesiedleni na Ziemie Zachodnie w ramach ,,akcji Wisła’’. Szlachtyczowie najpierw zamieszkali w Bogaczowie, koło Nowogrodu Bobrz., a kiedy Wasyl założył rodzinę, osiadł w podzielonogórskim Wilkanowie. W Zielonej Górze chodził do szkoły, wojsko odsłużył w Czerwieńsku, pracował w Zastalu, dziś pomaga synowi w produkcji altanek ogrodowych.
Wasyl pamięta, że matka i ojciec przez całe lata 60. i 70. robili wszystko, by móc wrócić w rodzinne strony. - Pisali do wszystkich urzędów, ale zawsze była odmowa - mówi. Choć sam jako roczne dziecko nie pamięta przesiedlenia, to jednak dziś coraz częściej wraca do Ulucza myślami, tamte okolice pojawiają się w jego snach. - Nie wiem dlaczego, ale czuję, że tam jest moje miejsce - przyznaje. - Choć w Zielonej Górze też czuję się swojsko.
Wasyl od dzieciństwa kultywuje ukraińską tradycję, kulturę oraz greko-katolicką religię. Pisze wiersze po ukraińsku, które drukował w Polsce i USA. Jego trzej synowie skończyli liceum ukraińskie w Legnicy. Sami wybrali sobie tę szkołę.
Стільки про мене в одній з польськіх газет. Дякую за увагу. З пошаною для Вас Василь Шляхтич

avatar
5 frosia • 16:16, 30.06.2008 [Лінк на твір]
Я звoрушeна!Дякую!Дoбрe,щo знаю пoльську,бo бабуся навчила.Tрeба булo щe й дати пeрeклад на український манeр,тo ж бo, нe всi знають.A вeчoрницi прoвoдитe?
avatar
6 Szlachtycz • 22:29, 30.06.2008 [Лінк на твір]
Очевидно, що так. У Зеленій Горі діє Об*єднання Українців у Польщі, яке веде різноманітну діяльність. Є організовані вечорниці з нагоди визначних народних свят і роковин присвячених нашим видатнім людям. Молодь організує танцювальні забави. В Зеленій Горі Є Греко-католицька і Православна Церкви які служать всім вірним нашого народу. Ведеться навчання української мови для охочих дітей.Просто, - ми є! Яак довго будемо плекати свою приналежність да УКРАЇНСТВА , так довго будемо ставати проти асиміляції.
avatar
7 virchi • 23:45, 30.06.2008 [Лінк на твір]
Підтримую пані Фросю. Василю, перекладіть на українську, що написано у тій газеті.

А щодо твору, то мені він особливо припав до душі, бо йдеться про головне - втрату віри. А коли не має віри, віри рідної, віри наших дідів, тоді ми забуваємо своє коріння, тоді ми беззахисні перед спокушанням лукавого, тоді починається розбрат.

Для себе вибрав найяскравіші рядки і ділюся з Вами:
"і знов неділя
молитви
почули люди
і церкви
знов сонце гріє
...
а в нас
всихає віри зілля
без цілющої води
...
де наші молитви
які вони
чи є в них надія
...

не спи
брате
сестро не спи
хрести святі
там де були
...
ось нині
ваблять чужі святині
чужі хрести
і в чужій мові молитви
сестро брате
росте втрата
...
як нас ловить чужина
тягне геть від свого я
і кладе усі зусилля
щоб приспати прадідів
...
коли діти перестануть
предкам віддавати шану
ми почнемо пропадати
бо нас буде спокушати
чужа мова чужа хата
...

avatar
0
8 spydut • 09:00, 04.08.2021 [Лінк на твір]
пора до Бога повернутись


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz