Ви, Василю, підняли у творі важливу проблему того, що треба не втрачати рідне... навіть на чужині. Своя нація, свій народ, своя культура, своє "я" - то все має турбувати кожну людину, і вона повинна про це знати.
Дякую за зрозуміння, Пані Маріє. Не всі мене розуміють. Через деяких промовляє байдужість до свого.Я гордий з того, що в Польщі можу сказати - Я українець! Якби мені було мило почути в рідній мові в Україні від українця таке самоокреслення - Я УКРАЇНЕЦЬ! Я мрію про те, щоб колись в Україні всі знали українську мову. Я теж мрію про те, щоб кожний в Україні міг сказати хто він. Я поляк! Я росянин! я єврей! Я грузин! Я впевнений, що колись такий час нестане. Дай Боже, щоб не треба було довго на це ждати. Дай Боже ДОБРА кожному Твоєю мірою! З Богом в майбуття!!!
Ось подаю Вам що про мене було написано в польській газпеті "Gazeta Lubuska" Я ніколи не сорьмився бути УКРАЇНИ сином, навіть тоді, коли ЇЇ не було, або як кажуть, була Вона з прикметником "радянська".
SYL SZLACHTYCZ jest Ukraińcem. Z dumą podkreśla, że wieś w której się urodził - Ulucz - słynie z najstarszej drewnianej cerkwi i z tego, że urodził się w niej kompozytor ukraińskiego hymnu Michajło Werbyćkyj. W 1946 r. wieś została spalona w wyniku działań wojennych, a wszyscy mieszkańcy, w tym roczny Wasyl z rodzicami - przesiedleni na Ziemie Zachodnie w ramach ,,akcji Wisła’’. Szlachtyczowie najpierw zamieszkali w Bogaczowie, koło Nowogrodu Bobrz., a kiedy Wasyl założył rodzinę, osiadł w podzielonogórskim Wilkanowie. W Zielonej Górze chodził do szkoły, wojsko odsłużył w Czerwieńsku, pracował w Zastalu, dziś pomaga synowi w produkcji altanek ogrodowych. Wasyl pamięta, że matka i ojciec przez całe lata 60. i 70. robili wszystko, by móc wrócić w rodzinne strony. - Pisali do wszystkich urzędów, ale zawsze była odmowa - mówi. Choć sam jako roczne dziecko nie pamięta przesiedlenia, to jednak dziś coraz częściej wraca do Ulucza myślami, tamte okolice pojawiają się w jego snach. - Nie wiem dlaczego, ale czuję, że tam jest moje miejsce - przyznaje. - Choć w Zielonej Górze też czuję się swojsko. Wasyl od dzieciństwa kultywuje ukraińską tradycję, kulturę oraz greko-katolicką religię. Pisze wiersze po ukraińsku, które drukował w Polsce i USA. Jego trzej synowie skończyli liceum ukraińskie w Legnicy. Sami wybrali sobie tę szkołę. Стільки про мене в одній з польськіх газет. Дякую за увагу. З пошаною для Вас Василь Шляхтич
Я звoрушeна!Дякую!Дoбрe,щo знаю пoльську,бo бабуся навчила.Tрeба булo щe й дати пeрeклад на український манeр,тo ж бo, нe всi знають.A вeчoрницi прoвoдитe?
Очевидно, що так. У Зеленій Горі діє Об*єднання Українців у Польщі, яке веде різноманітну діяльність. Є організовані вечорниці з нагоди визначних народних свят і роковин присвячених нашим видатнім людям. Молодь організує танцювальні забави. В Зеленій Горі Є Греко-католицька і Православна Церкви які служать всім вірним нашого народу. Ведеться навчання української мови для охочих дітей.Просто, - ми є! Яак довго будемо плекати свою приналежність да УКРАЇНСТВА , так довго будемо ставати проти асиміляції.
Підтримую пані Фросю. Василю, перекладіть на українську, що написано у тій газеті.
А щодо твору, то мені він особливо припав до душі, бо йдеться про головне - втрату віри. А коли не має віри, віри рідної, віри наших дідів, тоді ми забуваємо своє коріння, тоді ми беззахисні перед спокушанням лукавого, тоді починається розбрат.
Для себе вибрав найяскравіші рядки і ділюся з Вами: "і знов неділя молитви почули люди і церкви знов сонце гріє ... а в нас всихає віри зілля без цілющої води ... де наші молитви які вони чи є в них надія ...
не спи брате сестро не спи хрести святі там де були ... ось нині ваблять чужі святині чужі хрести і в чужій мові молитви сестро брате росте втрата ... як нас ловить чужина тягне геть від свого я і кладе усі зусилля щоб приспати прадідів ... коли діти перестануть предкам віддавати шану ми почнемо пропадати бо нас буде спокушати чужа мова чужа хата ...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")