А заважати може страх... Наприклад, він хоче зізнатися їй у коханні, але боїться, що вона не відповість взаємністю. Або ж навпаки. Та й багато чого може бути на заваді... Гордість може бути... Або - переживання за людину, якій хочеться сказати відверто про почуття, щоб не нашкодити їй тим (ну, всяке ж буває). Або ще щось.
І то правда. Але той вітер може багато... Може збити з ніг, може прохолодити у спеку, може принести щось хороше, чи не так? Про кров - це про часточку серця в слові, адже людина проявляється в тому, що вона говорить. Дякую, Ірино, за коментар!
Вірш сподобався. Але пропоную замінити "добратися" на "дістатися", бо так буде більш по-вкраїнському... Вибачте, пані Катерино, за краплинку критики. Хороший вірш. 5)
Пані Валентино, я Вас не ображала. Просто висловила свою думку. Не треба було? То й нехай. Вибачте. А то Ви вже мені і неввічливість, і нав'язливість, і недоброзичливість закинули... Але перша й остання - то з Вашого боку до мене. Та ще й плюс - неповага. Бо кожна людина має право на власний погляд. І його треба шанувати. Я не пам'ятаю, коли на цьому сайті мої коментарі "мінусували", хоча я критикувала твори інших поетів. Бо стараюся нікого не образити. І не дозволяю собі не дякувати хоч би комусь із тих, хто коментує мої твори. І всі ввічливі люди зазвичай так роблять. А я ж добре відгукнулася про Ваш вірш, поставила Вам найвищу оцінку, тільки трохи зауважила, що мені не подобається... Зауважила скромно й ненав'язливо (бо лише автор твору вирішує, що і як у ньому має бути, це загальновідомо). А Вам добре було читати коментар пані Катерини не лише тому, що вона аналогію там якусь віднайшла, а ще й тому, що вона Ваше самолюбство не зачепила. А мій Вам не сподобався, бо там - краплинка "не того". Не коментуватиму я більше Ваші твори, не переживайте. Я не хотіла відповідати взагалі, але вирішила таки висловити свою думку. Неприємно було читати Вашу відповідь, чесно. Вибачте. Усього Вам доброго.
Так, життя летить... Летить дуже швидко. І, що важливо, ми не знаємо, що станеться не те що через рік-місяць, а й за хвилину, навіть за мить... Тому не варто, звісно, відкладати значуще на потім, нехтувати цінним, дорогим. Тому згодна з ідеєю, яку Ви вклали у свій твір, пані Галино.
Світлано! Вірш Ваш дуже милий, красивий! Мені сподобався. Тільки, на мій погляд, Святе Причастя краще ні з чим не порівнювати (і нічого - з ним). Ну, з позиції пошани. Але то - справа автора. Не ображайтеся. :-) Справді, гарний Ваш твір. 5!
А що не так у виразі "створювати поезію"? Вірш - це твір. Художній твір. Не дарма ж таке позначення існує. Ви - автор цього вірша, а, значить, Ви його створили. А ось критику сприймаєте недобре...(( Чим я Вас образила?