зовні мармур –
«мур-мур»
і позолота:
не озирайся –
йди,
бо озирнешся – і,
як дружина Лота,
станеш
стовпом соляним назавжди…
зовні лише! мармур,
а всере́дині –
порожня луна,
тисячократ-на…
фасадне мур-муркотіння,
а за вивіскою –
рик! і знавіснілі голодні тіні…
…навчишся бачити проз лаштунки-завісу –
почнеш боятися голосів людських
у соборно-храмовій безпорадності лісу…
мур-мур…
штучний мармур –
наклеєний глянець, «гламур»,
а за привабами – залізобетон,
мертвотно-сірятинний однотон...
личина, фарба! марафет… полива –
гра
підміни понять з уявою
підступно зрадлива…
мур-мур –
лицемірний фасад,
а під личиною – ад:
мимо йди,
бо… назавжди
ад – це
таке собі місце,
де брехня полюбила зло –
не від Початків було,
але – стало…
…справжній мармур,
як і справжня людина –
прозірчасто-плинний із середи́ни:
на дотик – живе Тепло,
на позір – загусле, вречевлене Світ-ло
03.07.2013
| 
та
у Вас 
0
Сильно звучить, як і сама ідея твору. 
