Як мало потрібно людині для щастя, Щоб радість і злагода в домі були, У вікно щоб не стукали горе й напасті, Батьки щоб подовше на світі жили. Та так не завжди у світі буває, Бо в кожного,люди,є доля своя і наше життя так швидко минає І гасне як вранці на небі зоря. ТА ми біжимо,все кудись поспішаєм. Щоб диво- жар- птицю за крила схопить І рідних своїх привітать забуваєм, І в Бога не просмимо гріх цей простить. О.люди,як швидко життя пролітає! Не встиг озирнутись- а рік вже минув Та часу на рідних не вистачає Учора- згадав,а сьогодні- забув. Тож треба нам всім колись зупинитись Лише на хвилинку,всього лиш на мить, Батькам своїм рідним у ноги вклонитись, Щоб потім весь рік себе не корить!
| 
у Вас 
0
