Не треба плакати, пані Катерино. Ваші сини завжди з Вами у Вашій пам'яті, у Вашому серці... Таке життя... Мені трохи сумно, що змусила Вас плакати. Все буде добре. Ви зустрінетесь десь там, у незвіданих світах... Навіть не знаю, як втішити Вас. Дякую за все! З повагою і найкращими побажаннями!
Життя - складна штука. У ньому все: радість і горе, перемоги і розчарування... Пам'ятаю визначення життя за Ф. Енгельсом: "Життя - це спосіб існування білкових тіл, і цей спосіб полягає в постійному самооновленні цих тіл". Ото, як заковиристо все сказано. А є ще сучасне визначення Волькенштейна. Не буду вдаватися в подробиці. Скажу тільки, що яким би не було складним життя, всі намагаються прожити якомога довше. За вийнятком тяжко хворих, які просять для себе смерті. Ох, як це все складно! А сенс життя... Не від нас це залежить. Само життя - складна форма існування матеріі. ***А вірш написав добре. Дякую!
Надвичайно боляче читати такі рядки. Але писати про це треба обов'язково. "Може колись, якщо не нині це допоможе Україні віднайти минувшини шлях". Це Ваші слова, написані п.Катерині Це дійсно так. Все це допоможе відворити нашу історію. І в цьому саме цінність Вашого вірша. Дякую!