Спiвайте, мамо...
Біля будинку нареченого зібрався натовп людей, які з нетерпінням чекали появи винуватця святкової події. І ось, нарешті, з приміщення почали виходити сестра нареченого, його друзі, дядько, племінники, його бабуся, батьки…
Всі вони утворили своєрідний коридор, по якому
треба пройти до машини нареченому та його свідку. Раптом у натовпі почулося:
— А що робити в РАГСі отій старій бабі? За чим вона туди їде? Сиділа б собі вдома!
Стало дуже прикро від почутих слів. Ця старенька жінка – бабуся нареченого, вона – родоначальниця їхнього роду. На превеликий жаль, ми нерідко стаємо свідками ось такого принизливого ставлення до своїх мам, бабусь, батьків, дідусів.
Слухаючи це, я пригадала зовсім інше ставлення до своєї старенької матері.
В святково прикрашеному залі гамірно. Зібралися гості вітати ювіляра з 60-річчям. Серед запрошених — родичі іменинника, сусіди, однокласники, друзі… На чільному місці сидить мама ювіляра, поруч – він сам і два його брати: один живе в селищі разом з мамою, другий приїхав з Росії.
На окремому столику стоять букети квітів, лежать вітальні листівки, подарунки.
Свято в розпалі завдяки зусиллям талановитої тамади. Почалися розмови, розважальні ігри. І раптом в оцій веселій круговерті почулося:
— Шумел камыш, деревья гнулись,
А ночка тёмная была...
То заспівала пісню мама іменинника разом зі своїм сусідом такого ж віку, як і вона. Всі змовкли. Стало дуже тихо. Мати озирнулася:
— Ой, мабуть, ми даремно…
— Ні, не даремно. Ви співайте, співайте, мамо, — обізвався до неї старший із братів, той, що приїхав з Росії, обійнявши її за плечі.
І полилася мелодія красивої, дуже давньої пісні:
— Шумел камыш, деревья гнулись, а ночка тёмная была…
Син з сумом в очах слухав, як співає ненька. Очі видавали його думки про те, що, можливо, він востаннє слухає, як співає його рідна мама, адже, їй уже за 85. Мабуть, згадалися йому мамині колискові пісні, її ніжні руки, лагідні очі. Можливо згадалися важкі роки, коли їй довелося самій піднімати на ноги трьох синів.
А потім співали разом з матір’ю і сини, і гості. Якось так невимушено їх МАМА опинилася в центрі уваги всіх присутніх. Сини не відходили від неї, пропонуючи їй свої послуги. Як вони любили свою матір! Для них вона була понад усе! Не знаю, як у кого, а у мене на душі стало так затишно і спокійно від того, як піклуються сини про свою неньку, як чуйно і бережно ставляться вони до неї. Ця жінка може по праву гордитися своїми СИНАМИ.
03.10. 2013 рік
Світлина з інтернету