Дякую, п. Алло, за коментар. Думаю, що все оце буде тривати довго. На перевеликий жаль. Нам треба тільки підтримувати наших бійців. Хай залишаються всі живими і неушкодженими! Слава героям!
Правдиво все написано. Будемо сподіватися на те, що нитка, таки, обірветься. Вже давно пора... Може їй, отій нитці, допомогти? Дякую. Повернула свій борг, п. Катерино. Натиснула на сердечка. :-)
Зустріла одного свого учня (веселий був хлопець). Запитую в нього про його життя-буття. А він і каже: - Та живу. Життя б'є, і все мордою (вибачте за таке слово; як сказав, так і пишу) об стіну. Я й подумала: - Хто винен у цьому, як не сам? Та все ж часто ми стаємо заручниками обставин і самого життя. Не все буває так, як ми плануємо і хочемо. І це часто залежить не від нас... На жаль... ***А Ваш вірш гарний, з глибокими філософськими роздумами. Прочитала та й замислилася... Дякую. Нових Вам творчих успіхів! З повагою!