Дякую, пані Наталю, за коментар. А я чую про таке вперше. Ця історійка пришла мені на думку незалежно від якихось інших історій. Навіть не чула нічого подібного. Дивно. Але не страшно. У мене є, наприклад, віршований міф. Правда, написаний російською мовою. Хочу додати ось таке. Ваші коментарі та відповіді на них (а також Катерини Чумак), здається, надходять на мій емейл. Я нічого не можу з цим вдіяти.
З "дуняшами" і я зустрілась, Теж на совок вони молились. Знаємо ми таких комсомолок, які зустрічатимуть з хлібом-сіллю російського окупанта, при нагоді.
Аж дух перехопило, поки читала Вашого вірша Дякую! Майстерно і правдиво! Дуже влучно. Та будемо сподіватися, що жертви були не марні. Адже, не може такий безлад тривати вічно. Миру нам усім і щастя!