Верба
Ти ще жива, моя верба,
Подруга юності моєї.
Була то радість, чи журба –
Ми порівну ділились нею.
Одна ти, вербонько, все знала
Про мої зустрічі, зітхання.
Це біля тебе я сказала
Слова ті перші про кохання.
Була ти свідком тих розмов,
Що біля тебе розмовлялись,
Була суддею знов і знов
Тих віршів, що мені читались.
Як часто віти простягала,
Коли за мене ти раділа.
Зі мною сльози проливала,
Коли недоля мене била.
Щасливих років напророчу,
Щоб іншу юнь могла стрічать,
І тобі, вербонько, я хочу
На пам’ять стрічку пов’язать.
15.03.2003 рік
Світлина з Інтернету
https://www.facebook.com/ivpusto/videos/936144456469421/
| 
у Вас 
0
