Дякую тобі, Борю, за коментар. А народився Рєпін майже поруч з моєю домівкою (через Донець перейти). Знаю, де стояла та хатинка. Люблю Чугуїв. З ним пов'язане моє дитинство. Пишаюся цим.
Чудовий вірш, пані Катю. Ностальгічний, трохи сумний, але дуже гарний. Вчора захотілося пшоняної каші з молоком. Хоч молоко не люблю, а от захотілося і все. Запахло дитинством, згадалися батьки, рідна домівка... Запахи, запахи... Дякую Вам за твір! Хай Вам щастить!
Так і є, пані Катю. Рівень екологічної свідомості наших людей поки що на дуже низькому рівні. Прикладів можна навести дуже багато. Ми повинні зупиняти тих, хто порушує закономірності розвитку природи, руйнує її. Ця проблема надзвичайно актуальна. Що твориться у Львові! Його оголосили містом екологічного лиха. А куди ж дивився градоначальник та іже з ним? Дякую Вам за те що піднімаєте таку важливу, наболілу тему. Щасти!
Читала і сміялася, і дуже сумно стало. Чому так склалося життя у цього Вовка Галінського?
Яскраве вийшло оповідання. Дуже! Просто чудово. Гарно подав портретну характеристику головного героя, особливості ваших стосунків з ним. Я так чітко собі уявила цього Вовка, наче й сама була з ним знайома.
Особливо вразив єпізод розповіді Галинського про службу в ГДР. Жах якийсь.
Ну і останнє. Ненормативна лексіка так органічно вписалася в твоє оповідання, як і у Сергія Лойко в його романі "Аеропорт". Без неї це був би не роман, а у тебе - не оповідання.
Дякую, пані Катерино, за цей багатий, роз'яснювальний коментар. Ви так чітко і зрозуміло все пояснили. Дякую за неперевершений екс! Дійсно "Ми не просить, а вимагать повинні, Зібравши разом волю у кулак,.." Як правильно Ви написали. Хай Вам щастить! З повагою до Вас, Надія.
Хіба хтось стверджує, що у нас все так? У нас іде жорстока війна. Мабуть, це таки дійсно не АТО. В цей день, три роки потому був підбитий ІЛ-76. Зрада? Не виключено. Недолугі керівники? Цілком можливо. І за все розплатилися своїм життям молоді хлопці... У мене це просто не вкладається в голові. Дякую тобі, Борю. Сподіваюся на мирне вирішення проблем у нашій країні. Щасти!
Спогади - надзвичайно дивна річ. Прочитала твоє оповідання, і в пам'яті одразу з'явились дві одноповерхові будівлі моєї школи. Вони, до речі, і зараз ще стоять. Хоч на подвір'ї давно збудували нову триповерхову школу. Так от у нас також стояв такий алюмінієвий бачок з водою. Кружка, правда, була без ланцюжка. І воду ми набирали не з краника, а прямо з бачка. Антисанітарія? Так. Але, як не дивно, ніхто не хворів. Вірно, Борю, це штрих нашого минулого життя. Дякую за розповідь, яка навіяла такі спогади. Щасти!
Про моє ставлення щодо заборони російських соціальних мереж в Україні ти знаєш. На деяких сайтах пропонують спеціальну програму в обхід блокування цих мереж. І я знаю таких, хто скористався цими послугами, мотивуючи тим, що нічого кримінального не роблять. Ось так, Борю. Хоч і запізно заборонили, але вірно зробили. Дуже все це складне і заплутане. За часів радянської влади люди взагалі ні про що не думали. І так і продовжують не думати. Дуже котроткозорими стали. Запитала у племінника, за кого він голосував. Каже: - За регіоналів. Мені дали двісті гривнів, я й проголосував. Що можна змінити в країні з такими жалюгідними пристосуванцями? Я скільки не голосувала, мені ніхто ніколи, нічого не пропонував. Чому? Правильно. Тому що знають, хто я.
Це правда, пані Катю. Таких негідників розвелося дуже багато. Погоджуюсь з Вами в тому, що їм сприяють обставини, в яких опинились громадяни України. Радію за Вас, що Ви швидко зорієнтувалися, стосовно дзвінка.
Дякую за коментар. Нехай лихо оминає Вашу оселю! Будьте пильні і здорові! З повагою до Вас, Надія!
Борю, то старому повезло. А "розводять" дуже часто. Особливо з продажею нерухомості. Там таке твориться, що просто жах. Порядна людина попадається в сіті і стає безпритульною. Вчать їх, розповідають про такі випадки, а все одно потрапляють на гачок шахраїв.
Дякую тобі за такий розгорнутий коментар. Хай щастить!
Чудовий дитячий вірш, пані Катю! Посміхаюся. У кицюні - манія величі. Переконана, що діткам сподобається така краса! Дякую! Пишіть більше творів для діток!
Дякую Вам, пане Романе, за це дуже змістовне і надзвичайно актуальне відео. Я - вчителька-пенсіонерка. Отримала запрошення зі школи прийти на свято останнього дзвоника. Очікувала побачити випускників у вишиванках, та, на жаль, цього не сталося. Випускниці були одягнені у форму радянських часів.
Зате порадували випускники четвертих класів. В одному класі дітки всі були у білих сорочках і темних штанях (дівчатка - у темних спідницях). На грудях - жовто-блакитна стрічка. Учні ж другого четвертого класу, в якому була і моя онука, прийшли всі до одного у вишиванках, в руках - жовто-блакитні стрічки, у дівчаток - такі ж стрічки в зачісках. Я була вдячна цим класоводам! Ці фото я обов'язково додам у фотоальбом на "Анумо..."
Збиралася писати блог чи статтю саме на цю тему, та Ви мене попередили. Тому я поділилася цим матеріалом на іншому сайті.
Пані Катю, я Вам дуже вдячна за такий приємний і щирий коментар. Так, Ви праві. Правду треба доносити до всіх, особливо до молоді.
Цього відео могло б і не бути. Я не планувала нічого подібного. Але пан Василь побачив фото презентації і поцікавився, чи не робила я відео цього заходу. Я пообіцяла, що постараюся це зробити на наступній прем'єрі. Донька допомогла поставити відео на "Анумо..." через Ютуб. Та пан Василь мовчить. Може він не помітив? Тоді треба йому повідомити.
Ще раз дякую Вам! Хай все у Вас буде добре! Не хворійте! Нових Вам творчих звершень! З глибокою повагою до Вас та найщирішими побажаннями добра, щастя, Миру! Надія.
Знаєте, пані Катю, коли я читала вірш, мені здалося що Ви стоїте поруч і читаєте його мені самі, вголос. Ось таке цікаве виникло відчуття. Така сила Вашого твору. Дякую! Все в точку. Наснаги Вам та творчих злетів!
Мені теж, нікуди їздити. Ми вже стоїмо на першій лінії ТУДИ... Таке життя... І нічого тут не вдієш. Дякую за коментар! Будемо жити, Петре Володимировичу, скільки долею намальовано. Хай у Вас все буде добре! :sm1:
Чудово, пані Катю! Все дуже добре, починаючи зі змісту і закінчуючи емоційним забарвленням твору. Все вірно. Тим хлопцям не до весняних красот. Думали, ну от навесні все закінчиться, а воно невідомо скільки ще триватиме оця ненависна війна. Дякую за вірш! Повністю підтримую Вас! Хай щастить! :roze:
Трохи сумний вірш, аде, разом з тим, оптимістичний. Дуже гарний, просто чудовий! Дякую Вам, Юрію Олександровичу, за твір, за вашу прекрасну творчість! Хай доля дарує Вам довгих років життя і успіхів у творчості! Хай щастить! З повагою до Вас, Крайнюк Н. :respect: