Дякую Вам, пані Катю, за такий глибокий коментар. Все так. Пишу присвяту, а сама плачу... Як боляче таке писати... Та вірю, що Росії доведеться, таки, розплачуватися за все. Ну не може ж це тривати безкінечно. ***Дякую Вам за репутацію. Приємно. Нехай все у Вас буде добре! Щасти! :respect:
Дякую, Борю, за оцінку. Дуже приємно! Переконана, що зміни будуть. Як щвидко це відбудеться, важко сказати. Що стосується неспокійної обстановки в самій Росії, то ти правий. Там є над чим замислитись. :respect:
Дякую, Юрію Олександровичу, за такий теплий і приємний для мене коментар, а також за репутацію і... оплески. Нехай все у Вас буде добре! Щасти! :respect:
Пані Катю, мені, як і Вам, не байдуже з того, що твориться в цьому світі. Не тільки у нас, а й взагалі у світі. Ваш вірш - крик Вашої душі. Чи почують нас? Дякую Вам. Будемо сподіватись, що все буде у нас добре. Хай щастить!
Чудова лірика! Дуже гарно! Ось тільки цей рядок треба, на мій погляд, підправити. У вірші скрізь наголошений третій склад. То ж виходить, що в цьому рядку "Ще пройде', може, раптом з десяток так літ" наголос падає на другий склад у слові "пройде". А це невірно, тому що наголос повинен падати на перший склад. А якщо так: " Може про'йде ще, раптом, з десяток так літ". Бажаю успіхів і наснаги! З повагою! :respect:
Гарно! А весна дійсно була в цьому році дуже непрвітною. Та й травень (хоч і останній місяць весни) дуже холодний. Сьогодні було +10, а в кімнаті +18. ***Дякую за вірш! Щасти!
І здається, що так і не встигли сказати найдорожчій у світі людині, своїй мамі, найголовнішого... ***Дякую, пані Оксанко за коментар. Не сумуйте. Таке життя. ***А Вам нехай щастить!
І справді, як мало відведено людині для життя на землі. І тільки зараз, коли часу залишається мало, усвідомлюємо, що наше життя - коротка мить. Як прикро, що часто життя наше залежить від когось, ми - жертви обставин.
***Дякую за глибоку філософську лірику, яка примушує замислитись.
Дякую Вам, Володимире, за такий щирий, добрий коментар! Їдьте до своєї мами, відвідайте її якомога швидше. Мами завжди чекають з нетерпінням своїх дітей. Мені, на жаль, ні до кого їхати... Хай Вам щастить!
Пані Катерино, згодна з Вами, треба нести свічку поминальну. Ну що ти будеш робити. Зустрічаю сьогодні свого колишнього учня біля меморіалу. Він в казачій шапці-кубанці, з георгіївською стрічкою на лацкані. Гарний сім'янин, двоє діток, золоті руки, а в голові - світ навиворіт. Спитала, що це означає. Каже: - Моя справа. Як все це складно і сумно.