Борю, то старому повезло. А "розводять" дуже часто. Особливо з продажею нерухомості. Там таке твориться, що просто жах. Порядна людина попадається в сіті і стає безпритульною. Вчать їх, розповідають про такі випадки, а все одно потрапляють на гачок шахраїв.
Дякую тобі за такий розгорнутий коментар. Хай щастить!
Чудовий дитячий вірш, пані Катю! Посміхаюся. У кицюні - манія величі. Переконана, що діткам сподобається така краса! Дякую! Пишіть більше творів для діток!
Дякую Вам, пане Романе, за це дуже змістовне і надзвичайно актуальне відео. Я - вчителька-пенсіонерка. Отримала запрошення зі школи прийти на свято останнього дзвоника. Очікувала побачити випускників у вишиванках, та, на жаль, цього не сталося. Випускниці були одягнені у форму радянських часів.
Зате порадували випускники четвертих класів. В одному класі дітки всі були у білих сорочках і темних штанях (дівчатка - у темних спідницях). На грудях - жовто-блакитна стрічка. Учні ж другого четвертого класу, в якому була і моя онука, прийшли всі до одного у вишиванках, в руках - жовто-блакитні стрічки, у дівчаток - такі ж стрічки в зачісках. Я була вдячна цим класоводам! Ці фото я обов'язково додам у фотоальбом на "Анумо..."
Збиралася писати блог чи статтю саме на цю тему, та Ви мене попередили. Тому я поділилася цим матеріалом на іншому сайті.
Пані Катю, я Вам дуже вдячна за такий приємний і щирий коментар. Так, Ви праві. Правду треба доносити до всіх, особливо до молоді.
Цього відео могло б і не бути. Я не планувала нічого подібного. Але пан Василь побачив фото презентації і поцікавився, чи не робила я відео цього заходу. Я пообіцяла, що постараюся це зробити на наступній прем'єрі. Донька допомогла поставити відео на "Анумо..." через Ютуб. Та пан Василь мовчить. Може він не помітив? Тоді треба йому повідомити.
Ще раз дякую Вам! Хай все у Вас буде добре! Не хворійте! Нових Вам творчих звершень! З глибокою повагою до Вас та найщирішими побажаннями добра, щастя, Миру! Надія.
Знаєте, пані Катю, коли я читала вірш, мені здалося що Ви стоїте поруч і читаєте його мені самі, вголос. Ось таке цікаве виникло відчуття. Така сила Вашого твору. Дякую! Все в точку. Наснаги Вам та творчих злетів!
Мені теж, нікуди їздити. Ми вже стоїмо на першій лінії ТУДИ... Таке життя... І нічого тут не вдієш. Дякую за коментар! Будемо жити, Петре Володимировичу, скільки долею намальовано. Хай у Вас все буде добре! :sm1: