На вікні лежала киця І дрімала, як годиться, І приснився киці сон, Що кицюня наша – слон. Величезні в неї вуха, Навіть, більше капелюха. І живіт, і хвіст, і лапи – Все незграбне, наче в шкапи… Повернувшись ненароком, Зачепила вазу боком. Та легенько похиталась, Нахилилася і впала, І розбилася на друзки Акурат біля мотузки, Що кицюню дратувала І так мило жартувала: - А злови-но мене, кицю, І стрибни-но на полицю, А з полиці на комод Для цікавості й пригод. … Киця витріщила очі: - Ой, не маю більше мочі! Як присниться віщий сон, Так все й б’ється в унісон… Хто ж розбив - це я чи слон? То - це сон, а чи не сон???
Чудовий дитячий вірш, пані Катю! Посміхаюся. У кицюні - манія величі. Переконана, що діткам сподобається така краса! Дякую! Пишіть більше творів для діток!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Посміхаюся. У кицюні - манія величі. Переконана, що діткам сподобається така краса! 
Дякую! Пишіть більше творів для діток!
