хоч без пера, бо втік прогрес, але душа в віршах присуня, хміліть фарби... десь там, десь... а тут слова пливуть в майбутнє, поміж ножів, чорнил і дюн, поміж дублерів й паразитів, торкнулись в серці ніжних струн, їх хтось таки помітив...
Гарно! Деякі жаліються на погоду... Згадалася пісня "У природы нет плохой погоды..." Добре, коли з неба дощі, а радість в душі, а не навпаки. Так тримати!!!!! Наснаги Вам, Володю. І сприятливої погоди для польоту Вашого Пегаса.
Дуже люблю того лахматого вовчика але про Капітошку я чомусь зовсім було забула. Дійсно, щось є. Та твій навіяний теперішньою погодою. Всі вікна нам помило. Вітер, холод, дощ. Схотілося знайти щось в тому тепле і світле.
"... и потому я гораздо охотнее буду хвалиться своими немощами, чтобы обитала во мне сила Христова" Головне - поглянути у вічі своєму страхові, не дозволивши йому взяти гору над здоровим глуздом.
інколи пишу, проте, щоб писати для дітей, потрібно їх розуміти, думати як вони... буває важким таке перевтілення, заважають буденні клопоти, яких у дітей поки нема , на щастя