Якби ніколи ви не зустрілися з нею, Василю, мабуть, і вірша цього не було б, і, певно, деяких інших, і ще багато чого, про що знаєте тільки ви удвох. Сподобався вірш, безперечно - 5!
Шкода, Оксано, що небагатьох, хоч, погодься, що всі чотири усмішки непогані. Мабуть, просто розмістив їх невчасно, чи нашим людям не до жартів уже, не знаю... Дякую.
Так сталося, що про діда мені розповідала тільки вже покійна бабуся, бо мати і тітка самі в той час були малими дітьми. Тож і я багато сказати про нього не можу, хоч і знаю, що був у мене дід Іван, веселий і роботящий, і такий молодий, як нині мій син...
Змістовні, повчальні баєчки і дуже правдиві. Дякую, Гнате, за гарну роботу. Невелике прохання: - не розміщуйте одразу їх у такій кількості, по одній щоденно читач буде легше сприймати!
Так і зараз уже не холодно. Софіє, я - за!!! Оганізовуйте, але попереджайте заздалегідь, бо ще чекає на мене зустріч випускників 1975-го року. Знаю, що зустрінемося, але точна дата зустрічі невідома до цих пір...
Стоїть ось біля мене та всміхається, пробує переконати, що не все в усмішці правда... Оксано, "Я люблю тебе рідний мій краю", слухаємо другий день. Дякує тобі вся моя рідня, правда. Веселих свят!
Все ти вірно говориш, Софіє, я повністю погоджуюся з тобою, нехай поміж близькими людьми будуть любов і злагода, повага та взаєморозуміння... Мабуть, тому й жарт у мене вийшов веселий і повчальний, що мені зовсім небайдуже те, що, часом, буває в сім'ях.