Оксано, щастя поруч, точно, навіть бачу його, але, може й правильно говориш, відчути, доторкнутися до нього, порадіти йому в повній мірі ніяк чомусь не можу, на жаль. Мабуть, не я один.
Шкода, Андрію, минулого, це правда. Хоч і не соромно перед людьми за прожиті рокі, але, якби була змога, пережив би зараз їх дещо по іншому, і знаю чому, проте, це вже окрема тема, час від часу, ти, я бачу, відчуваєш, що вона хвилює мене. Дякую тобі за коментар.
Справді, дуже рано почав співати такий нетерплячий. Мабуть, і автор дуже хоче бажане видати за дійсність, адже зачекалися вже ми всі весну. Вірш сподобався.
Ну, ось і герої вже відомі. І як Сашко міг інтонації Глазового відчути, коли при написанні я тихенько під ніс мурликав свій текст під мелодію всім відомої "Пісні про сусіда" - "Как уж мне не веселиться..."? Можна перевірити, тепер це вже не таємниця. А яка реакція на усмішку батька Насті, просто цікаво чомусь?.. Дякую тобі, Оксано, і привіт доньці.
Таблетки - пігулки, дУмках - не потрібно виділяти наголос, там все на своєму місці. Тема болюча, ще не одному поколінню українців болітиме недалеке минуле і люди відчуватимуть наслідки чорнобильської катастрофи...
Трохи знаю гуморески П. Глазового, тому б не сказав у даному випадку про схожість, проте, якщо ти навіть відчув її, мені уже приємно - гарне порівняння. Чекай наступних коментарів, я, думаю, ти побачиш, як будуть впізнавати реальних героїв усмішки.
Дякую тобі, Оксано. З гарним настроєм, завдяки твоєму коментарю, розпочинаю новий день. Весело щось мені зрання, сподіваюся розвеселити й тебе сьогодні...
Прекрасно! Як гарно звучить: "...Бо ти, наче скрипка, а скрипка - це ти!" Тут і коментувати нічого. Просто залишилося висловити подяку авторам за вдалу роботу і побажати нових творчих успіхів.