Шкода, довірливим був... Два останніх рядки нагадали дитинство лопушине. Давно не куштував подібного. Потрібно і рідних буде пригостити смакотою. Дякую за добру роботу.
Що зробиш - різний рівень життя, різні можливості людей... Нехай із скрипом, але старі вітряки потроху крутяться. Просто сили вітру, часом, замало, щоб почати рух. Дякую, Світлано, за турботу.