* * *
Я жила в пустелі стільки літ.
Бачила лише пісок круг себе,
Прагла я зустріти квітки цвіт,
А знайшла тебе в своїй пустелі.
Ти вказав мені шлях до води,
Де нарешті втамувала спрагу,
Бо оазис свій вдалось знайти –
Там черпаю я в житті наснагу.
Зацвіли сади, мов у раю –
І немає сліду від пустелі.
Тож лишайся й ти у цім краю,
Щоб тут не зів’яли орхідеї.
|