Іванна, а я вже тебе впізнаю по стилю і по темі. Знаєш, ми мужчини, завжди у своїй підсвідомості все домалюємо і продовжимо. Приєднуюся до всіх. Краще набагато. А в тебе є щось про весну ? Хочеться побачити як ти це опишеш.
Якби ми Вікторе змогли бути дітьми Ми би напевно зорі підкоряли І бачить Бог, щоб підкорили ми, Ми б просто так, задарма віддавали. Якби ми Вікторе змогли бути дітьми.... В нас мир би був постійний на планеті І матері б щасливими були.... Та й просто супер був би на планеті.
А можна все те що написали, написати трошки зрозуміліше. (а то я відчуваю себе відсталим від життя. Хоча цілком ймовірно що воно вже так.) Це я до Василя.
Ну що ВИ....Я ввічливий, дуже милий і тихий. Не надокучливий. Про таких як я говорять одним словом.......АНГЕЛ. Я можу розказати ще багато що про себе, і все в мою користь. Та скажу саме головне: я дуже скромний. Ну то що, можна прийти на пиріжки ???
Все в порівнянні. Для когось екстрим, це здолати вершину, не доїдання, не досипання, повсяк час життя на волоску. А для когось знайти щось між колін. Ставлю +5 Софії. За класний коментар.
Розчарування багато. А от віри і професіоналізму бракує. А чому маю соромитися....якщо немає, то немає. На жаль звичайно. Та я оптиміст ( сам не знаю як так можна все поєднати ) і надіюся здобути і те і друге. Дякую за коментар. Дякую Світлано. До Наталі заходжу частенько. Іноді аж смішно з того як читаю казки. (чомусь вголос, навіть якщо немає сина поруч ). А за рими......віршовано писати коментар настільки захопило, що почав друзям під фото віршовано писати.
Я знаю, що винні ми. Мені так написалося. Для мене наша країна-це мама. А вона нівякій мірі не хоче виганяти своїх дітей. Вона і не виганяє. Політики зробили такі умови, що люди самі втікають. Іноді в мене виникає думка, що ми якісь безхребетні (нікого не хочу образити цим ) І я теж відношу себе до всіх. Дякую за коментар. Міро, до професіоналізму мені ще, як до неба пішки. Дякую щиро за такі слова. Приємно. Наталі хочу подякувати за короткий коментар..........Але він влучний. Дякую.
Хотів написати" Віктор.....ти про що ". Я все зрозумів. От тільки одне маленьке ........не я герой цього вірша. Героїня чудова, красива жінка. Яка вже сама занапастила себе з цим коханням. Вона справді хороша людина, тільки розібратися в своїх почуттях не може. А я лише виклав її біль і переживання на папері. Наскільки зміг звичайно.( нехочеться бути таким героєм, але не зарікаюся )
Катруся ти договоришся, що піду пішки в Ірпень. Я не живу одним днем, але бачать вищі сили що пригну в гарячу лаву (Ото буде сміху на сайті, якщо справдяться слова Віктора )
Скільки людей, стільки й думок. Згідний з Віктором майже у всьому. Єдине, на що зверну увагу......кохання не приходить по плану, воно вривається в життя без стуку в двері, без запрошення. Воно приходить і все. А стримати почуття, коли гориш в його вогні дуже важко. І якщо вже так сталося що люди одружені, то не забувайте про погляд дитини, про почуття дружини (чоловіка ).
Я до Вас заходжу тільки з сином. Тепер він знає скільки років хто живе. Питає про собак і слонів. Переконує, що слони також можуть жити в селі. Просто ніхто до цього ще не додумався. А він вже знає як і де тримати. І чим годувати Гарно написано. Фантазія в Вас.......можна тільки позаздрити