Я знаю, що винні ми. Мені так написалося. Для мене наша країна-це мама. А вона нівякій мірі не хоче виганяти своїх дітей. Вона і не виганяє. Політики зробили такі умови, що люди самі втікають. Іноді в мене виникає думка, що ми якісь безхребетні (нікого не хочу образити цим ) І я теж відношу себе до всіх. Дякую за коментар. Міро, до професіоналізму мені ще, як до неба пішки. Дякую щиро за такі слова. Приємно. Наталі хочу подякувати за короткий коментар..........Але він влучний. Дякую.
Мішуню! Тобі дуже на користь пішло писати віршовані коментарі - ось і рими починають ставати точнішими... Так що продовжуй у тому ж дусі. Тему Ти зачепив, як завжди, дуже суперечливу (мені шкода, що за браком часу не завжди приєднуюсь до коментуючих), і щодо того, хто кому що винен (чи не винен) можна сперечатися до ранку. Ставлю "5", бо помітні значні покращення у Твоєму віршуванні. А любиш "чарівні казки" - прямуй до Наталі Гуркіної: там казок у неї "видимо-невидимо" (все краще, ніж байки для дорослих)
Розчарування і віри багато, а ось професіоналізму трохи бракує. Добре, що сам про це не соромися говорити у коментарі. Сподобалися роздуми, збентежили слова... Все буде добре, якщо не будемо опускати руки в житті та творчості. Успіхів тобі, друже, у добрих справах.
Розчарування багато. А от віри і професіоналізму бракує. А чому маю соромитися....якщо немає, то немає. На жаль звичайно. Та я оптиміст ( сам не знаю як так можна все поєднати ) і надіюся здобути і те і друге. Дякую за коментар. Дякую Світлано. До Наталі заходжу частенько. Іноді аж смішно з того як читаю казки. (чомусь вголос, навіть якщо немає сина поруч ). А за рими......віршовано писати коментар настільки захопило, що почав друзям під фото віршовано писати.
Абсолютно згодна зі Світланою. Михайло, краще!!! Мені подобається спостерігати за Твоїм ростом..... Колись буду розказувати, як ставила уявні мітки у пройомі дверей.... А ростеш справді швидко.... Хоча і є моменти наслідування.... В приваті більш детально))))
Дякую. Міграція населення була завжди. І завжди всі мріяли про щастя. Одна справа, коли за пошуком щастя іде невеличка кількість людей. А друга, коли чверть країни. І боляче, і образливо...........За українців........і за самого себе теж.
Михайле, як я тебе розумію. Був і в мене такий період "заслання" - довелося попрцювати в Болгарії. Ні, для життя там усього вистачало, не скаржуся. Наче і люди приязні, наче і слов"яне, не так вже від нас відрізняються, але на душі такий смуток - лише той, хто пережив, може зрозуміти. Стикаєшся з таким поняттям "Свій серед чужих, чужий серед своїх". Спершу розумієш, що ти - один, як перст, що навіть і поговорити німа з ким "по-душах", потім потрохи починаєш напрацьовувати стосунки і зв"язки, а повертаючись додому, розумієш, що життя пройшло тут повз тебе і залишило осторонь. Стаєш чужим для своїх. Та й з чужими не можна сказати, що стаєш своїм, бо ти все рівно імігрант, чужинець, прибулець. Ім навіть наші прислів"я та анегдоти не розповісиш, а у складну мить ніхто не прийде на допомогу. Не прийнято. Не чекай, не бійся, не благай. Звісно ж, Україна нікого не відхрещує від себе, але в нашу підсвідомість так чітко вбилося поняття, що там, за кордоном, краще, що ми, прагнучи ліпшого життя, залишаємо (обрубуємо) своє коріння, їдемо стрімголов мчимося за химерним синім птахом, а насправді нема його. Ніхто там не живе краще. Деякі ще й гірше. Те, що малюють у фільмах, у новинах - лише картинка, гарна презентація для притягування нових туристів та імігрантів - їм вигідно тримати дешеву рабсилу, самим не працюючи, а також отримувати додатково чужі грошові вливання у свою економіку. Якщо б наші керівники хотіли, вони так само могли б пудрити мізки іншим странам та приваблювати нові капітали за рахунок таких оман і афер. Усе зараз вирішує гарна реклама. А під нею - пшик. Тому, люди, ті, хто буде читати цей чудовий вірш та мій коментар, помисліть декілька разів перш, ніж полишати усе заради чужої країни, чужих людей, чухого світу. Набагато краще намагатися зробити усе можливе на своїх теренах для власного добробуту та щастя. Тому щасти усім, любіть свою країну та не полишайте її. Пам"ятайте, що тут ви потрібніші, бо тут набагато більше небайдужих до вас людей. З повагою і вдячністю за цю тему, Галина
Галино, з першою половиною Вашого коментаря згоден. З другю абсолютно незгоден. Тут ми можемо дискутувати дуже довго. і кожен залишиться при своїй думці. Скажу лише, що я ніколи не відчував себе раб силою. Дякую що завітали.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
