Не зрозуміла, яка самота?? Сумувати не треба, точніше не можна. Життя іде, зупинити не можна. Але на те Ви й живете, щоб зробити це життя щасливим. А сумувати не треба. І ще, це не молодість пише, це життя. вірш сподобався.
А чому нажаль? Цьому треба радіти. Вмієте римувати і фантазія прийде. Просто пишіть не тоді, коли почуття грають на всю. А коли вони вливаються у вірш, у риму. Тоді і вийде. Удачі Вам.
Мабуть, виберу самотерапію. І це реакція не саме на вашу критику. Вашої вини тут немає. Просто я зрозуміла, що вірші мені приносять більше болі, ніж щастя. А я не мозахістка. мені це не потрібно. Вдосконалюватися просто не хочу. Я все життя була ідеальною, але хоч тут можна схибити....
На це скажу Вам лише одне: думати так, як усі, це бути дурною. Я ніколи не беру чужі рядки. Те, що відчувала, те написала. Змінювати нічого не буду, бо викинула цей вірш, так як і інші. Карєра маленької поетески закінчилась. Щодо діалектів, то на те вони й діалекти. А якщо їх не вживати у нашу мову, це те саме, що викинути всі слова іншомовного походження.
Спасибі за слово "опудальце". оцінила. Щодо переспівів, то якщо чесно, не знаю про що ви. Ліну Костенко не читаю і не люблю з дитинства. Тому витбачте, але обвиняти мене в такому не треба. що думала, те написала. я ніколи нікого не переспівую.
Як Ви знаєте, осінь - найсумніша пора: пожовкле листя... всі сумні події асоціюються з осінню. а осінь світанків, бо вони (світанки) настільки вже сухі і фальшиві, що навіть прості бажання здається лише брехнею, щоб утримати людину. просто фальш. щодо "память все босою носить світлини забутих кохань" - память боса (добре, що не гола), бо самотня. знову ж той фальш. є приємні згадки, але коли починаєш задумуватися, то розумієш, що це гра. Щодо кохань, то просто сподівання, що може хоч світлини не брешуть. Може на них ті веселі і закохані обличчя все ж таки не фальшиві. Може, то було насправді.. не гра? важко зрозуміти, знаю. і мене, як людину, важко зрозуміти. і важко зрозуміти становище, коли здається, що все втрачено. і не тільки здається, а так є насправді.
Який ще переспів? Щодо діалектного слова, то не знаю. в моєму окруженні люди так часто говорять. Вибачте, що Вас не задовольнила. Щодо малої дитини, то ніжне сяйво, таке безневинне і тендітне, як дитина. дякую за коментар.
Уміють коти любити, і серце вони теж мають. тільки не хочуть відкрити тайну, що ночами співають. уміють коти любити, не тільки кішок, а й людину. змогли б на руках носити, якби то була дитина. уміють коти любити, коханням вони палають. тільки їм легше жити, як люди про те не знають. Гарненько мені сподобалось.
А так, вірш гарненький. Тільки сумно. пусти мене на волю, свободу крилам дай. я не забуду долю, тебе забуду -знай. Попрацюйте над розміром(мені так завжди кажуть). Можливо, щось новеньке винайдете.