Дуже багато, пане Василю, пишете про рідну землю. Стільки любові, стільки суму у Ваших віршах. Пригадалися рядки пісні: "З далекого краю лелеки летіли, А в одного лелеченька крилонька зомліли. -Висушила силу чужина проклята, Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята. Ніч накрила очі мені молодому, Несіть мене, лелеченьки, мертвого додому."
Найрідніша - до тебе у радості, Найрідніша - у бідах і горі... Найрідніша - бач, осінь підкралася, Розлилась сивиною у море. Не журись, моя матінко-горлице, - Більш ніколи тебе не покину. Як в дитинстві, до тебе пригорнуся. Ти пробач мені, блудному сину.