Вітражні фрагменти осені
У серці старої прими
Щороку душею босою
Зі страхом чекають зиму.
Червоні повіки втомлені
Втирає тремка долоня,
Коли із-за штор надломлено
Навшпиньках заходить промінь.
Тонка сухорлявість профілю
Вивчає старі світлини:
Оця – на сміття - порт-фоліо,
А ця … і судомно слину,
Щоб знову до сліз не кашляти...
Зрадливо пульсує скроня,
І дихати стало важко так
Крізь дим... на чаднім пероні…
Рукою діткнеться боязко,
І губи замолять тишу…
І пам’яті скрипне колесо.
І старість самотню лишить.
| 
у Вас 
0
