твоя посмішка

Твоя посмішка пустила коріння

                                              в моєму серці.

Вона виросла і заповнила груди і мрії,

                                              і всесвіт думок.

Я ніби лишився собою, але

Моїми вустами говориш ти,

Моїми очима смієшся ти…

Я не можу ні заплакати,

                                       ні сховатися від себе,

Бо на кожній стежині моєї душі стоїш ти.

Коріння твоєї посмішки

                                      висмоктало соки мого «я»

І перетворило мене на порожню писанку,

На повітряну кульку, на мильну бульбашку,

Що наповнена чужим повітрям

І грає чужими кольорами,

Яка ніби є, але в той же час її немає.

Твоя посмішка проросла крізь мене.

Вона стала новорічною ялинкою,

Яку прикрашають іграшки моїх надій.

Вона стала їжаком, що несе на своїх голках

                                        яблуко мого серця.