Коли кусочка глини торкаються руки то кожний рух має значення. Тому, що він формує майбутню скульптуру. На відміну від глини в поезії ми маємо справу з живою людиною. У якої є свої думки, своє бачення світу... свої навики та вміння *на даний період*. Все це змінне... напевно тому потрібно, роблячи якісь рухи, робити їх максимально обережно. Я дуже добре розумію відмову редагувати написане. Це переживання.. вірш живий тим що написане стосується не уявних, написаних буквами "картин", а життя. Чи завжди життя ідеальне? Ні. Воно гарне своєю "досконалою недосконалістю". Чому з усіх оцінок я ставлю лише "5" і ніколи не ставлю інші оцінки? Тому що вважаю що немаю права оцінювати чиюсь душу. А будь-що створене це частинка душі людини, хіба ні? Якщо я незмогла відчути вірш я просто йду далі... я некоментую. Колись я запропонувала створити закритий розділ... ціль якого була б у тому щоб допомагати один одному у редагуванні творів. Особисто мені нецікаво (читати: неприємно) читати критику авторів, яких я люблю читати. А Вам цікаво було б паралельно з улюбленим фільмом дивитися сцени зйомки? З усіма сварками, якимись казусами...? Думаю, що ні. Та і при бажанні допомогти автору зробити вірш більш досконалим (якщо таке бажання дійсно є) - це можна зробити в ПП (персональні повідомлення). Це загальна стрічка, яка знаходиться на головній сторінці сайту. Щодня на сайт заходить від трьохсот до пятисот чоловік. Як вважаєте, це мало? Ні, це багато. Скільки авторів за день опублікувало твори? До десяти. Скільки людей зайшло відпочити (прочитати щось...) - всі інші. Давайте може ще раз повернемося до питання про закритий розділ? Катрусю, саме важке це залишатися собою і зберегти у собі дитину. У Вас дуже гарна поезія і я з задоволенням її читаю. За цейвірш оцінки я не ставлю, але це не значить що в ньому щось не так, це значить що я надто втомлена щоб його в даний момент відчути... Всім гарного вечора.
Дуже дякую за пояснення. Дійсно бракує вчителя... Знаю що вживаю русизми, та і з розділовими теж є проблема. Всі зауваження врахувала і над віршем ще попрацюю. Так що буду Вас ще мучити))))))))
Якщо ми чогось не бачили це не значить що його немає. Коперніка спалили за твердження що земля кругла... а вона і справді кругла і церква того часу про те знала, - людям рано було знати. Ми виросли на тому що унікальність людини це душа, мова, сни... Тварини теж мають свою мову і письмо їм непотрібне. Воно свідчення примітивності тому що є більш досконалі засоби спілкування і передачі інформації (наприклад подумки; думаю колись так і буде). Хто має домашніх улюбленців (риб не рахуємо) то може зауважити що вони бачать сни. Буває що прходиться будити бо щось не те сниться. Душа. Православні вже погоджуються що і тварини мають душу)))) А отже вони такі як і ми. (змусили порушити правило і говорити про релігію) І ще одне. Вважати що ми єдині розумні створіння безглуздо тому що поряд з нами живе дуже багато видів і вони теж не менш досконалі. Приклад - бжоли. Коли до них у вулик пробирається миша то вони її жалять (читати вбивають) і обмазують прополісом... миша вмирає. Але процесу розкладання невідбувається тому що прополіс недозволяє, він муміфікує тваринку. А ще у них добре продумана система життєдіяльності вулику, як цілісного організму. Дельфіни.. про них багато написано. На мою думку єдине що відрізняє нас від інших видів це вміння створювати і перетворювати. Ось тому так важливо щоб в людині було світло. Жодний інший вид неможе видозмінювати мапу. * Циклічність процесів планети ми до уваги зараз не беремо. Зараз ми в передльодовиковому стані і цілком можливо що ще трохи і буде як з мамонтами))))) Ніби все))))
гарно жартуєте)))) вірш написаний так лише тому щоб дитина знала скільки може прожити поросятко, якщо йому не вкорочувати віку... або коник... цікаво а чи є десь планета на якій люди як домашні тварини... як думаєте? от би цікаво було б глянути на думки тієї людину яку вирощують для чогось...
тому що ці тваринки живуть, у більшості, у селі. у місті люди більше тримають папуг, шиншил, декоративних черепах, тощо.. * егологія на всіх впливає)))))
Сайтів де публікують вірші тьма... з цим проблеми немає. І назви у більшості пафосні. Анумо знову віршувать це місце де збираються люди з одними інтересами, де є діалог. Тут немає поділу на графоманів і неграфоманів і так далі... Кожний хто написав вірш може його опублікувати і його не закидають тапками і незацькують за те що він технічно чи ще якось недосконалий. Анумо знову віршувать це заклик до творчості. Особисто я буду відстоювати цю назву. Не в імені людини справа, а у її вчинках. Так і тут. Давайте віршувати!... чи потрібно щось ще додавати? Ні. Це моя думка)))))))