Я теж патріот!!! Але вже намагаюся бачити у нашій країні красу, її неповторність, її народний менталітет... А люди у нас добрі, а поля врожайні, а пісні - від щирого серця... Дай Бог, щоб наші блюдоїди цього не знищили!!!
Ви знаєте, Олександре, шуркотіння мітли по асфальту зразу нагадує мені, чомусь, моє дитинство. Світлий спогад... І Ви мені як раз про нього нагадали. Дякую.
Катю!!! Тримайтеся!!! Тримайтеся до Катрусиного" вечора". А там, в Ірпіні, ми Вас розвеселимо - накриємо стіл, поспіваємо, "поспілкуємось" на славу!!! А щоб, їм... чоловікам... таким повилазило!... А може повернеться до героїні?
Зорянчко, так гарно, аж серце умліває. Де Ви такі сни побачили? Хотіла б я їх теж побачити, відчути. А ще хочу прогулятися з коханим під тими ліхтариками. Так романтично!!! Прекрасний вірш!!!!!!!!
Добре, пане Василю. Я ніколи не можу залишити без уваги вірші про Україну, бо дуже її люблю, як і Ви. Ваш вірш примушує задуматися над тим, що зараз коїться у нас. Хочеться кращого, а не дають. Треба самим встати і зробити своє життя таким, як ми хочемо. Головне, щоб політики не заважали.