Все ж таки потрібно прожити у житті такі неприємні моменти, щоб потім написати такий вірш, щоб аж мурашки по тілу... І знаю, що таке у мене, також, було, просто ТАК передати не вмію, на це потрібна Божа іскра.
Доброго вечора. Я погоджуся з Октавою - вірш, справді по-чоловічому сумний, але прочитавши такого вірша, хочеться сісти за рояль і написати до нього таку ж сумну мелодію. У Чернівцях сьогодні випав перший сніг.
Ви знаєте, прочитавши такого вірша, жінки не захочуть народжувати. Невже все так страшно? Для мене, особисто, народження дочки - найкращий спогад у житті.
Зрозуміло, у кого пішла дочка. У вас обох вірші дуже мелодійні, не надумані, таке відчуття, що написався вірш на одному подиху. Хто в кого зараз вчиться? Гарно!!! Піду писати на нього музику, тому-що читала вірша вже під неї.
Ви знаєте,Ваш стиль віршів дуже яскравий. кожного разу щось надміру цікаве, може навіть незвичне, але захоплююче. Мене Ваш вірш глибоко вразив. Я не філолог, а просто любитель поезії, тому не знаю, як оцінять Вас майстри пера. Від мене - браво!!!!!!!!!!
Так сумно і гарно. Я бачу, останнім часом, у тебе, Катрусю. в душі буяє весна осінньої поезії. Люблю, коли ти так пишеш, тому що прочитавши такого вірша, мені стає тепло-тепло.