викинь мій день народження з потрісканої руки я ненавиджу вигляд і запах твого молока мені горлом ідуть слова розлітаючись на шматки передавленим криком лишаються на щоках білі ватяні коні… бюстгальтер набряклий від мук незагоєних соків у біль утрамбованих фраз поклади мене навзнак і швидко забудь і чому у палаті так холодно де кочегар підарас огорни мене ковдрою суко прокинься не спи нам з тобою лишилося трішки: радій і дзвени постирай із лиця мого рештки своєї краси я мужик я порода я зв’язане серце війни заведи собі хахаля справте хатину живіть збирай свої овуляції у чорні записники не сци: заживе твій недбало зашитий живіт викинь мій день народження з потрісканої руки
|