Вже гуси позбиралися у зграї, Густі тумани в’ються, мов дими. Багряний жар мене не зогріває На роздоріжжях осені й зими. Бреду самотній посивілим лугом І до цих пір не відаю: – куди? Кружляє листя в осінь виднокругом, Щоб заховати ніг моїх сліди. Зрадіє хтось, а може і заплаче, - В житті багато різного було… Я відчуваю на устах гаряче Сльози матусі болісне тепло. Давно в сріблястій паморозі скроні, Замінено десятки підошов. Та не погасне і не захолоне Взаємна наша, матінко, любов. В багряній заметілі падолисту, Про тебе думка гріє у путі. І на душі і радісно, і чисто, Що не один я, мамо, у житті.
Коли біжать осінні дні як важко зупинити час . Вчитися треба на таких віршах !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
2
