Ти не хочеш присісти? Ну що ж, поговоримо стоячи. Якщо густо словам, то давай обійдемось без слів. Серцю важко і так, то ж прошу, не роби йому боляче. Пам*ятаєш, колись ти мене і без слів розумів. Ти стоїш і мовчиш, винувато похнюпивши голову, Тільки погляд ховаєш, а в ньому безмежна печаль. Я відчула давно, як пронизливо віяло холодом Від твоїх почуттів. Але знаєш, мені тебе жаль. Нам розстатись пора. І, напевно, оцим усе сказано. Я не вірю словам, їх так легко продать і купить. Ті, що ти говорив, стали раптом лукавими блазнями І уже від обману перевертнів цих не відмить. То ж прощаємось мовчки. Без слів, без зітхань і без докорів. Я спокійно дивлюся у очі твої голубі. Ти ступив за поріг. Будь щасливим без мене, мій соколе. ...Ось тепер і заплачу. Я сильна лише при тобі...
|