ПРОЩАННЯ

Ти не хочеш присісти? Ну що ж, поговоримо стоячи.

Якщо густо словам, то давай обійдемось без слів.

Серцю важко і так, то ж прошу, не роби йому боляче.

Пам*ятаєш, колись ти мене і без слів розумів.

Ти стоїш і мовчиш, винувато похнюпивши голову,

Тільки погляд ховаєш, а в ньому безмежна печаль.

Я відчула давно, як пронизливо віяло холодом

Від твоїх почуттів. Але знаєш, мені тебе жаль.

Нам розстатись пора. І, напевно, оцим усе сказано.

Я не вірю словам, їх так легко продать і купить.

Ті, що ти говорив, стали раптом лукавими блазнями

І уже від обману перевертнів цих не відмить.

То ж прощаємось мовчки. Без слів, без зітхань і без докорів.

Я спокійно дивлюся у очі твої голубі.

Ти ступив за поріг. Будь щасливим без мене, мій соколе.

...Ось тепер і заплачу. Я сильна лише при тобі...