Хі-хі-хі... зразу відчула Ваш стиль, навіть, якби не було б написано, хто автор, я б впізнала. Дякую, посміялася. Як професіонал у знанні жіночої психіки - знаєте, чого вона хоче, тобто "хоче сама не зна чого, тільки, щоб було".
А мені радісно, дуже!!! Я на сайті!!! Ура!!!!! Сиджу, на руці "холтер", міряє мені тиск кожні 15 хвилин, а я радію тому "віконечку" Віктора, радію весні, радію від наших коментарів. А вірш, справді, настрій піднімає.
Катрусю - це справжня ти!!!!! Такою я тебе побачила в перший раз на сайті. У вірші бачу твою усмішку, життєрадісність, відкритість до людей. Молодець!!! Я тебе люблю. Вибач, що рідко на сайті - лікарі заборонили підходити до комп"ютера.
Мені сподобався вірш, а ще те, що зберігають кохання до кінця. Я бачу, частенько, одну парочку: дід і бабуся, років за 80, але завжди йдуть гуляти разом, під-ручку, старомодно одягнуті, але дуже акуратні. Люди дивляться їм у слід і посміхаються. Дійсно, дивлячись на них - жити хочеться і дожити кохаючи один одного, як і вони. Ваш вірш, чомусь мені нагадав цю прекрасну пару.