Недоказана казка

Заціловані смутком долоні
Обіймають зажурену постать.
Ніби у чарівному полоні,
Наші тіні розтанули просто,

Там залишився губ твоїх шепіт,
І мій погляд ще повний тобою,
Там, де чути сердець наших трепет,
Заплело павутиння журбою,

Приспів:

Там вирують думки наші грішні,
І нове не почати, бо важко.
Ти – моя недоспівана пісня,
Ти – моя недоказана казка.

2 куплет:

Ще сльоза не скотилася з вії,
Ще бринить кришталева краплина,
Ще не стала примарою мрія
І триває казкова хвилина,

Ще з цілунку вуста не схололи,
І, смакуючи доторк, зігріті,
Там, де серце на два розкололось,
Що були у одному сповиті.

Приспів.

18 листопада 2005 р., 27 вересня 2007 р.