Мої батьки працювали, і з малку мене в селі виховувала бабуся. Тож я з нею був і на току і на польвім стані. А коли підріс, то в літку на канікулах допомагав працювати. Було, що вийдемо ми в поле, станемо на свої рядки буряку, а де закінчуються вони... невидно. Так по тижнях ходили. Та були і приємні (для мене) миті. Коли сіли на обід, чую, жінки на іншій нормі почали пісню. Та таку, що хотілося бігти до них та слухати ненаслухатись. Дякую Оксанко, це пережили наші бабусі, батьки, щей і нас трохи зачепило. Приємно спілкуватись.
Можна запитати ? Вірш написаний після того як минула дата святкування Вашого весілля ? Бо я подумав, що може визначні події у житті наштовхують на такі рядки. Справді широко та яскраво. 12.