*** Я молитвою знов наповнена навесні серед міста кволого. Приземлилась на землю втомою з неба твого не відомого. Плигала знов, торкнутися, глянути і замовчати. мовчки кричати, кричати - це і буде кінця початок. І на віях натовпи сліз, купа помя"тих листків. і лише почуття, нема слів, хоч якихось, - немає рядків. *** Вже стомлено лягає ніч під лЕгким дотиком руки. і сипляться часу піски під легким дотиком руки. Асфальтом сонних вулиць останні кроки пробіжать. Щілини хтось затулить, вітри всі замовчать. Під лЕгким дотиком руки прибита ніч засне у місті. Це щось інтимне, особисте. Зашторимо вікно від міста...
|