***

Плигала знов, торкнутися,
глянути і замовчати.
мовчки кричати, кричати -
це і буде кінця початок.

І на віях натовпи сліз,
купа помя"тих листків.
і лише почуття, нема слів,
хоч якихось, - немає рядків.

***
Вже стомлено лягає ніч
під лЕгким дотиком руки.
і сипляться часу піски
під легким дотиком руки.

Асфальтом сонних вулиць
останні кроки пробіжать.
Щілини хтось затулить,
вітри всі замовчать.

Під лЕгким дотиком руки
прибита ніч засне у місті.
Це щось інтимне, особисте.
Зашторимо вікно від міста...