Заграву бачу я,а може просто світло, і залишаюся з тобою тет-а-тет, в напрузі атоми пронизують повітря, під скам"янілий міста парапет. Жбурнувши жменю посмішок у мене, ти знову заховала її в скриню, ожило місто...світлофор-зелений, іду дорогою з "мурахами по спині".
|