SITE LOGO
Пт, 19.09.2025, 13:11
Меню сайта
Наш опрос
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 1771-1780
Страницы: « 1 2 ... 176 177 178 179 180 ... 530 531 »

avatar
Усі віки намацує корінням джерела світлоносні ця Душа,
Вона стремить до вічного горіння і омиває крилонька в дощах... s-8
avatar
Дякую, пані Селено, я не знаю про всі душі у жіночому тілі, та в даному випадку описувала свою, гадаю, стать тут не важлива...

Потомлена від лету,
Від фальші та зневір,
Сумна Душа поета
Торує шлях до зір.
Оточена сліпцями,
Бажаючи прозрінь,
Блукає манівцями,
Кидає в небо тінь.
Втікаючи від скверни
І від облуди слів,
Шукає Правди зерна
На грішній цій землі.
У прагненні до раю,
У тисячах згорань,
Щоразу зазирає
За незбагненну грань.
Іде у невідомість,
Назустріч злим вітрам,
До витоків, додому,
У свій небесний Храм.
Лиш там – у світі істин,
Де янголи живуть,
Знайде нарешті пристань
І власну світло-суть...
avatar
Якщо людина у собі відчуває потенціал до писання чи якусь іншу Божу іскру - вона не повинна зважати і тим більше чекати заохочення до реалізації свого потенціалу від інших людей, вони має йти за покликом свого серця, за голосом своїх янголів... Не чекай, що світ буде тебе пестити і леліяти - пробивайся сам до світла, лише так твоя душа гартуватиметься і підійматиметься східцями до свого Творця!
avatar
І я Вам дякую, пані Катерино, Ви вже цього віршика у збірці, мабуть, зустрічали, я часто з ним виступаю то тут, то там...
avatar
Дякую, Іванку за високу оцінку на нагороду!
avatar
Крила не обітнуть - лише часами пошматують... shy:
avatar
ПИШИ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
avatar
Це в мене такий дух бунтарський... з 16 років виступаю перед тисячними аудиторіями як трибун, починала свою буремну "революційну" діяльність ще на перших багатотисячних вічах в кінці 80-х...
avatar
Скільки можна “тихіше води” ?
Час прийшов відчиняти вікно.
Ти до мрії дорогу знайди,
Бо на тебе чекає давно.
Місто кличе в обійми нічні,
Вабить барвами вулиць старих.
В їхні чари занурся міцні,
Закохайся безтямно у них.
Свої мрії з кайданів звільни,
Хай вони ген за обрій летять.
Вір, що стануть реальністю сни,
А до дива – рукою дістать.
Навстіж вікна у світ відчиняй,
Бо на місці життя не стоїть.
Смак п’янкий ти його відчувай
І не бійся, що часом гірчить!
avatar
На минулого й майбутнього плечах
Долаєм з року в рік дорогу нашу.
І, наче одинокий в полі птах,
П’ємо ковтками спрагло долі чашу.
Стоять обабіч дерева зневіри,
Надії квіти десь-не-десь ростуть.
То темрява, неначе паща звіра,
То світло осяває долі путь.
То серце обпікають злі морози,
Чи може промінь сонця обійняти.
Така життя людського сіра проза,
Хоча в душі завжди є й місце святу.
І сум, і горе, щастя і красу
Пізнаєм ми у світі цім доволі.
Долаєм шлях, шукаючи весну –
Весну душі, весну своєї долі.
roze
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz