Не будьмо байдужі! - Щастя

Всього коментарів: 41	1 2 »
Порядок виводу коментарів: 1Спам 1 Валькірія • 12:19, 02.03.2012 [Лінк на твір] Виставляю ще одного вірша нашого молодого колеги Украна "Не будьмо байдужі!". Сподіваюсь, мої любі анумівці, цей вірш не залишить Вас байдужими. Вони були. Та світ цурався їх У всі часи. А надто вже сьогодні. Неначе сонце світить не для них, Такі вони і гнані, і голодні. Життя їх кинуло, мов з борту корабля, Без рятівного кола, без надії. Щодня з-під ніг щезає їм земля, У світі лиш ілюзія їх гріє. Та ми не чуєм докору сумлінь, Хоча й щодня стрічаємо їх нині. А, раптом, жебраки – всього лиш тінь Від нас, які засліплені в гордині?! Та бачить Бог, міняється життя, Ще нині – ситі, впевнені, багаті, А завтра – враз прокляття й забуття - Залишимось бездомними у хаті... 1Спам 5 укран • 20:43, 02.03.2012 [Лінк на твір] Дякую за гарний віршований коментар У Біблії говориться, що бідні і раби возвеличаться, а у багатих їхнє золото заіржавіє, тому що, мені здається, ніколи не потрібно жаліти енергії, дружби, підтримки і праці заради когось... А Бог нагородить за це в стократ! 0Спам 2 Мурашка • 14:55, 02.03.2012 [Лінк на твір] Гарний вірш,бо тема болісна .Ми проходимо поруч жебраків і незадумуємося над тим, що змусило їх жебракувати,адже вони не народилися жебраками,за кожним із них доля складна. 0Спам 6 укран • 20:45, 02.03.2012 [Лінк на твір] Дякую за коментар Не важливо яка у людини доля, потрібно завжди будь кому не жаліти лишніх ну хоча б копійок... 0Спам 3 Selena • 18:20, 02.03.2012 [Лінк на твір] Тут проблема з одного боку болюча --- з іншого "ні" --- якщо таких дітей підбирають в інтернати, а людей в притулки, а вони знову тікають випрошувати милостиню, бомжувати - значить їм такий спосіб життя кращий. Ви хоть одного бомжа заставте працювати -- не буде... Проблема двозначна ---- їм (і нам теж) потрібно під Верховну Раду - нехай наші політики відщіпнуть по 1 000 000 від своїх міліардів. Я перепрошую за такий коментар. Можливо у ваших краях інші мотиви жебракування - в Киеві це дрібний бізнес. 1Спам 7 укран • 20:55, 02.03.2012 [Лінк на твір] Дякую що відгукнулися! Ви прожили 46 років порівняно з моїми 22, але дозвольте з вами посперечатись: Повторюю, не важливі мотиви жебракування, важливе лише наше ставлення до них! У Біблії написано, звернення Всевишнього до людей: "Я кричав вам, а ви не чули,я показував вам, а ви не бачили, я просив у вас, а ви нічого не дали!" християни обурювались - "а коли ж це ви просили, де ви показували, де ж лунав ваш голос..." Всевишній відповідав - "ЦЕ Я СТОЯВ ТАМ У ЛАХМіТТі ЖЕБРАКОМ, а ви відвертались від мене, тепер і я відвернусь від вас!" Розумієте, жебракування - це найнижча межа опущення людини, скажіть, хто наважується жебракувати - лише зневірені, знедолені і самотні... А ви говорите, ееехх Вони втікають з інтернатів і притулків, бо це наче тюрма, ну як же ви не розумієте, та краще помирати в бідності, в холоді й голоді, але з волею, ніж ситими в теплі, але приниженими і замкненими. Не в грошах справа, і не у бізнесі, а перш за все у нас з вами. Надіюсь на розуміння, Бог вам суддя!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 0Спам 13 Selena • 22:11, 02.03.2012 [Лінк на твір] Так, я прожила більше і побачила більше. І повірте на чесне слово, що мені не жаль віддати останнє, якщо хтось це потребує ніж я. Але коли я бачу знайомі лиця в метро, які каліками ходять і випрошують собі на лікування, а потім в наступний день, по дорозі з роботи, їх же бачу п"яних в дризгу в скверику (а їм десь років по 13) і батьки такі ж, тому що живуть в сусідньому будинку - чому, скажіть будь ласка, я їм маю давати (на пиво) і їхнім батькам на крепші напої??? (і таких пів-Києва). Повірте мені, що є люди які живуть в значно скрутнішій ситуації, і не йдуть просити милостиню, тому що ні гордість, ні здоров"я дозволяє -- Бог мені судія, але я вважаю, що в першу чергу потрібно, при можливості допомагати таким, і допомогаю. І ще, коли писалися псалми, про що Ви нагадали, був інший час - то дійсно були обездолені люди, або блаженні, які потребували допомоги. Ви проаналізуйте із всіх кого Ви знаєте, і хто можливо живе чи попав у скрутну ситуацію - хтось хоть один пішов просити милостиню? а в післявоєнні роки (після 1945), люди, що жили краще - а бомжів не було... Є звичайно різні ситуації, і не дай Бог нікому їхньої долі... 0Спам 24 укран • 23:50, 02.03.2012 [Лінк на твір] Так, погоджуюсь, часи були різні, і жебраки різні були тоді і зараз є різні..., але я говорю не про допомогу на пиво, а про увагу, увагу до них... Так і цьому жебраку, головне навіть не монета а приділена увага, порада і ПІДТРИМКА... І якщо вас це втішить я писав не про тих вами описаних жебраків а про інше, прочитате нижче мій коментар зеленого кольору!!! 0Спам 27 Selena • 00:40, 03.03.2012 [Лінк на твір] Ви розумієте тут, абсолютно різні речі просити допомогу для шлунка і просити допомогу для душі - хто просить для душі, тому завжди Бог спрешествує - от він Вас і вивів на Наталю Крісман (от Йому в першу чергу і дякуйте). 2 - ге та кому жалко підказати вам, чи вказати де помилка, але ж це чомусь ображає - кожний починаючий римувальник вважає себе генієм. То дуже великий + , що Ви навчилися гарно римувати і вистукувати ритм, але ще одним з головних аспектів в поезії є метафора і ще дуже багато всяких ньюансів. БАЖАЮ ВАМ УСПІХІВ І БУТИ ПОСЛУШНИМ І ТРУДОЛЮБИВИМ УЧНЕМ! НАСНАГИ! НАСНАГИ! НАСНАГИ! 0Спам 30 укран • 00:55, 03.03.2012 [Лінк на твір] І ці люди називаютьмене песимістом, хах Жебраки просячи допомоги для шлунка копійками, приносять допомогу для душі нам від сумління! А допомогла мені як ви кажете "римувати" не Наталка Крісман, але я їй дуже вдячний за підтримку!, і я не вважаю себе генієм, як і вас і ще багато кого ви глибоко помиляєтесь... А аспекти поезії я вивчатиму і багато які з них мені знайомі проте і далекі водночас. Від вас лише хотів почути "у тебе є потенціал пиши" чи ще щось в цьому роді, а решта це пил!!!!! 0Спам 31 Валькірія • 01:07, 03.03.2012 [Лінк на твір] ПИШИ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 0Спам 33 укран • 01:13, 03.03.2012 [Лінк на твір] Спасибі за розуміння Надіюсь пані Селена не ображається, та все ж, вибачте що не так написав. 0Спам 36 Валькірія • 10:28, 03.03.2012 [Лінк на твір] Якщо людина у собі відчуває потенціал до писання чи якусь іншу Божу іскру - вона не повинна зважати і тим більше чекати заохочення до реалізації свого потенціалу від інших людей, вони має йти за покликом свого серця, за голосом своїх янголів... Не чекай, що світ буде тебе пестити і леліяти - пробивайся сам до світла, лише так твоя душа гартуватиметься і підійматиметься східцями до свого Творця! 0Спам 37 укран • 10:46, 03.03.2012 [Лінк на твір] Так світ не буде пестити і леліяти,якби там не було зявляться вороги, але так хочеться щоб їх було якомога менше, тому знову й знов прошу вибачення у пані Селени, якщо щось написав неприємне, ну такий вжея є. Я ще лише починаю ступати на пороги поезії, і якщо хтось каже, що це не моє, то я легко відступлю назад, а навіщо мозолити очі, навіщо набридати, навіщо діяти так нерви (якщо те світло не світить і не приносить добра!?!; на все це можна заплющтити очі, якщо відчуватиму, що це комусь потрібно, НЕ МЕНІ ОДНОМУ, а ще комусь... ТЕПЕР Я ЦЕ ВІДЧУВАЮ. Можете вважати це дивакуцватістю, "хворобою надчутливості" але маємо що маємо... Кажуть: "Один в полі не воїн", а я добавлю треба хоча б два воїни і буде велика битва... 0Спам 38 Валькірія • 11:14, 03.03.2012 [Лінк на твір] Якщо тобі хтось нині скаже, що це не твоє (писання і дарування людям радості Словом, вселяння у них надії, помноження у їх душах добра і любові) - то ти з легкістю відступиш і перестанеш писати? А те, що до цього тобі багато людей навіть на цьму сайті казали - "пиши!" - це для тебе, виявляється, було лише порожнім звуком?... То який же з тебе після цього чоловік??? Який з тебе Воїн????????????????????????????????? Подумай, перш ніж говорити такі слова! У чому твоя сила? Ким ти є? Ким ти хочеш стати? Чи з тобою таким хтось захоче дружити, а тим більше піти на поле бою?... Є над чим подумати... 0Спам 39 укран • 13:07, 03.03.2012 [Лінк на твір] Ні, тепер, після стількох слів, мені вже легше.... Я говорив у минулому, але зараз я не хочу просто сперечатись із Селеною, та хто я такий, щоб її повчати, я просто висловив свою позицію, а вона близько взяла на серце!!!!!!!!! а може і я помиляюсь? може вона вже все забула, це яч лише такий........ Я ціную кожне слово, хоча печуть гіркі, але хороших більше, я вас почув... Не смійте розчаровуватись в мені, і вперет воювати, спину є ж кому прикрити... вже є, я ще повернусь!!!!!!! 0Спам 4 Мурашка • 19:22, 02.03.2012 [Лінк на твір] Не дай, БОЖЕ ,нікому спробувати того хліба!Різні бувають ситуації,, але ворогу й тому не побажаєш. 1Спам 8 укран • 21:01, 02.03.2012 [Лінк на твір] Так, погоджуюсь, не можна ніколи говорити, що там те чи інше не станеться, ВСі МИ ПІд БОГОМ ХОДИМ, і всі рівні і жінки, і чоловіки, і багаті, і бідні, але жебраки, принижені, засміяні, смиренні набагато ближче до спасіння, ніж багаті "господарі життя", тому що першим вже немає чого боятися, їм вже немає чого втрачати, вони ніколи нічого злого для своєї користі не вчинять! вони набагато сильніші за багачів!!! 0Спам 9 metman17L • 21:05, 02.03.2012 [Лінк на твір] Болюча вибрана тема і вірш майстерно подано. Молодці обоє: автор і редактор. 0Спам 11 укран • 21:22, 02.03.2012 [Лінк на твір] Спасибі, що знайшли все таки вільну хвилинку і прокоментували! 2Спам 10 укран • 21:19, 02.03.2012 [Лінк на твір] Дякую Наталці Валькірії за публікацію. Я б і сам міг би, але вчора знову були великі технічні несправності!!! Звертаюсь до Василя адміна - у мене часто не працюють коди, профіль інколи взагалі блокується, порадьте що можна зробити... Тепер про вірш: я думаю після прочитаного більшість здогадалась, що не простий отой жебрак. Це коментар на мій попередній вірш "крик душі"- кожна репліка взята із ваших написаних коментарів до того вірша! Той жебрак це ніби я, ті перехожі - це всі, хто відгукнувся коментарем на вірш, але найбільше мучать байдужі.... Ееехх як же так. Цей жебрак збирав попереднім віршем не монети, а добрі діла і ДРУЗІВ, погляньте на мій профіль, я там написав що маю мабуть з десяток друзів, а насправді відгукнулось декілька, декілька що вкинули монету світла у безцінне багатство - ДРУЖБУ. Криком душі я хотів спрямувати вас на допомогу початківцям і милосердя до них (це наче діти, не мої, а України!), не будьте байдужими до них, погляньте як я писав, та там читати не було чого, "ні рими, ні ритму" хах, к добре що тепер я з посмішкою можу згадувати ті болючі намагання писати вірші! Але у моєму житті знайшлась одна єдина людина, що навчила мене відділяти у поезії світло від тьми, так мені ще далеко до рівня величних відомих поетів, але тепер я хоча б не сліпий жебрак (тепер я бачу свої помилки!!!!). Дякую всім небайдужим, уже хоча б для вас тай хочеться жити і радувати творами... Пізніше обовязково ще спишемось і можливо зустрінемось.... 0Спам 19 metman17L • 23:24, 02.03.2012 [Лінк на твір] Гм... Навіть отак вмієте. Далеко підніметеся. 1Спам 12 Валькірія • 21:49, 02.03.2012 [Лінк на твір] Як прийде час - настане мить прозріння, Напоять спраглу землю теплі зливи, Росинки кришталевої тремтіння Примусить нас повірити у диво, У те, що ми дотулимось до щастя, А птах, стрілою влучений на злеті, Знайде у крилах сили не упасти - Воскресне словом правди у поета. Ну як здолати прірву, не зірвавшись, Прогнати втому серця споконвічну, Коли самому йти у безвість страшно, Бо небезпеки дивляться у вічі? Ти знаєш, зовсім поруч, надто близько Є той, кому потрібна твоя поміч? Самому манівцями - надто слизько Іти вперед, до витоків, додому. Ти тільки вір - весна розпустить коси, Твоя душа ось-ось знайде притулок, І хтось в цей день у тебе щось попросить, Аби журбу відправити в минуле, І з тих джерел, цілющо-життєдайних, В яких вливають сили Божі зливи, Спивати суть, пізнавши усі тайни, Аби душа повірила у диво. То ж хай усі заповнить порожнечі Твоя любов і світло, що не гасне, Аби крізь терня й морок самозречень Знайшла душа у Вічність двері власні! 1Спам 14 укран • 22:14, 02.03.2012 [Лінк на твір] Настане час і прийдуть ще світанки Впаде на трави та сльоза остання І пануватимуть не знаючи останку Лише найзаповітніші бажання. 1Спам 15 Валькірія • 22:18, 02.03.2012 [Лінк на твір] У всьому є першопричина І є свій наслідок один. Є покарання за провини, Цього не змінить часу плин. Хтось робить з нас хороші справи І до кінця за Правду йде, Хтось чинить зло, немов Лукавитй Його невидимо веде. Хтось завжди дба' про наші душі Та щиро молиться за всіх, А хтось з обличчям незворушним Важкий щоденно коїть гріх. Винагороду в небі маєм, Як тут Добро сотворим ми, Зло ж бумерангом повертає І душу тягне до пітьми! 0Спам 16 укран • 22:32, 02.03.2012 [Лінк на твір] Але добро коріння має А зло лиш маривом блищить Любов завжди лиш розцвітає А гріх обсохне і згорить. 1Спам 17 Валькірія • 23:04, 02.03.2012 [Лінк на твір] Життя – мов дошка, ми – мов шахи. Є перший крок і є кінець. Та часто голову на плаху Волочим, наче під вінець. Ще крок, а раптом перемога? Та часто шляху вже нема. Бо все життя – чужі дороги, І страх в покорі нас трима. Ми мов сліпі, сліпі до всього: До злиднів, безладу, біди. Глухі до голосу німого, Що кличе совість:” Ти куди?” Глухі, сліпі... Чи просто люди? А, може, наша в цьому суть? Та, бачить Бог, ще довго будем Кайдани рабські ми тягнуть... 1Спам 18 укран • 23:23, 02.03.2012 [Лінк на твір] Прийде кінець нашим терпінням Настане час судить життя І хтось засуджений сумлінням Порине вічно в забуття А той хто витерпів кайдани Хто не згорів від згарищ тьми Міцним він духом віри стане В раю із справжніми ЛЮДЬМИ 0Спам 20 Roksa • 23:24, 02.03.2012 [Лінк на твір] Мудро!5 0Спам 22 укран • 23:38, 02.03.2012 [Лінк на твір] Дякую за теплі слова 1Спам 21 Валькірія • 23:33, 02.03.2012 [Лінк на твір] Ми в постійнім страху, ми живемо у нім, Бо новий день нам драму готує чергову. Боїмось, що біда завітає в наш дім, І не будемо завтра під Божим покровом. Нам підсовує різні нещастя цей світ: Зраду друга єдиного, втрату коханих. Як колись облітає із дерева цвіт - Так і ми щось втрачаєм в дорогах незнаних. Боїмось помилок у своєму житті, Бо за них завжди дорого треба платити. Боїмося зневіри у власній меті, Бо без неї ми сенсу не маємо жити. Боїмось, що завчасно обірвуть наш путь, Чи не буде в нас завтра жаданого миру. Боїмось ворогів, що зненацька прийдуть І, всміхаючись в очі - “у спину сокиру”. Боїмось, що помремо колись в самоті, Боїмося обману, страждань і неволі... Не позбутись страхів нам ніколи в житті, Ми занадто слабкі ще, бездухі і кволі! 0Спам 23 укран • 23:43, 02.03.2012 [Лінк на твір] Нам не треба боятись лихого Ми живемо не з страху в житті А заради добра неземного Заради служіння меті. Давайте боятись лиш Бога Він нас і від смерті спасе Не важливо яка в нас дорога Віра крізь все пронесе!!!! 1Спам 25 Валькірія • 00:05, 03.03.2012 [Лінк на твір] На минулого й майбутнього плечах Долаєм з року в рік дорогу нашу. І, наче одинокий в полі птах, П’ємо ковтками спрагло долі чашу. Стоять обабіч дерева зневіри, Надії квіти десь-не-десь ростуть. То темрява, неначе паща звіра, То світло осяває долі путь. То серце обпікають злі морози, Чи може промінь сонця обійняти. Така життя людського сіра проза, Хоча в душі завжди є й місце святу. І сум, і горе, щастя і красу Пізнаєм ми у світі цім доволі. Долаєм шлях, шукаючи весну – Весну душі, весну своєї долі. 1Спам 26 укран • 00:19, 03.03.2012 [Лінк на твір] То смуга чорна, а то смуга біла Минаєм зебру ту життєвих доль Така весна жадана і несміла Прийде зайняти гідно для нас роль. Вона полегшить наші всі страждання Вона відкоси згладить всі круті Зруйнує темні злісні зазіхання Розквітне проліском у нашому житті! 1Спам 28 Валькірія • 00:47, 03.03.2012 [Лінк на твір] Скільки можна “тихіше води” ? Час прийшов відчиняти вікно. Ти до мрії дорогу знайди, Бо на тебе чекає давно. Місто кличе в обійми нічні, Вабить барвами вулиць старих. В їхні чари занурся міцні, Закохайся безтямно у них. Свої мрії з кайданів звільни, Хай вони ген за обрій летять. Вір, що стануть реальністю сни, А до дива – рукою дістать. Навстіж вікна у світ відчиняй, Бо на місці життя не стоїть. Смак п’янкий ти його відчувай І не бійся, що часом гірчить! 1Спам 29 мартин • 00:55, 03.03.2012 [Лінк на твір] Злиденність- відкрита світу рана, Тому і заболіло серце у Украна, Та як жебрацтво подолати? Можливо всіх п*яниць в палати? Мабуть що ні, таке не допоможе... Жебрацтво зникне, коли прийде царство Боже! Вірш хороший, тема болюча, але нерішима, бо не здолати бідність Нам грошима... 1Спам 32 укран • 01:10, 03.03.2012 [Лінк на твір] Гірчить не від грошей, а з слова Гірчить, від байдужості діл Гірчить коли гірка розмова Гірчить на душі переділ. Гірчить коли хочу відчути Сказане кимось: "що ти Здатний в надію пірнути Світлих вершин досягти..." Не треба мені нагороди Не треба від вас милостей Не треба багато турботи Не треба і лишніх грошей А хочу хоча б відчувати Що слово моє дорожить Що є кому все розказати Що є з ким просто дружить. Ціную я вас мої друзі Хоча небагато є вас Але і у радості й тузі Пройдемо ми разом крізь час!
1-20 21-22

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі