Не бійся, Друже мій, що твоя Муза Колись тебе покине і піде. А вір у те, що ви із нею друзі, А дружба й вірність – це одне і те. Хоча, здавалося, колись скінчитись темам Повинна в тебе теж прийти пора. Та буде день, а це – нові проблеми, Що просяться, звичайно, до пера. Не бійся ти, що зрадить тебе Муза, Вона з тобою буде до кінця. Лиш ти не смієш стати їй в обузі, С л о в а правдиві замінивши на с л і в ц я!
В життя є тисячі принад, Воно барвисте, мов весна. Є в нім любов і колір зрад, Є шлях наверх і є до дна. Життя солодке, наче мед, Та водночас - гіркий полин. Та ми уперто йдем вперед, Мов підганяєм часу плин. Нераз збиваємось з шляху І озираємось назад, За мить – позбулись вже страху, Бо шлють нам милість небеса. Життя так схоже на політ: У мріях линем в небеса... Та невблаганний білий світ, Чи ж не для всіх його краса?! Бо відівчились ми літать, Немов собі відтяли крила, І наші душі наче сплять, І десь згубилася вся сила. А залишився тільки страх, Страх до всього, і навіть ...жити, І мало хто з нас в небесах Ще прагне крила обпалити!
Спить хлопча маленьке у тепленькім ліжку, Бо його втомили денні віражі. Хай йому насниться місячна доріжка, Що до нього стелиться з рідної душі.
Ти попросиш янголів, щоб вони крилятами Всім його тривоженькам ставили заслін. А коли синочок твій безтурботно спатиме, Поруч ти стоятимеш, наче його тінь...
Озирнися - янголи наче посміхаються, Бо ж у сина крилонька схожі, як у них. Крихітні долоні їх віч його торкаються І йому нашіптують дивовижні сни...
Світить ясний місячок крізь квадрат віконечка І голубить хлопчика, мов твоя рука. А як він прокинеться - засіяє сонечко Й радістю сіятимуть очі малюка!
Журавлі, а чи лелеки - нас не зцілять від туги! Як любов твоя далеко й ви по різні береги - Слід швиденько подолати цю сумну "ріку розлук", Бо найбільше серцю свято - це обійми рідних рук!
Вдячна за "панібрата", що розвіяв печаль, Це цінніше, ніж злато, і міцніше, ніж сталь! Чужий смуток, насправді, може стати своїм... Львів чекає Вас радо! Тут також йдуть бої...
Я спинюсь на трішки, Підніму листок, І до щастя пішки Зроблю серцем крок. Закохаюсь в вітер - Вершника дібров, І з листочків-літер Викладу "ЛЮБОВ". Хоч зів'яли квіти - Почуття живуть, Вчуся цього світу Пізнавати суть. Не боюсь морозу, Й лютих завірюх, Світу сіру прозу Прожену довкруг! ...Доки Хтось зі мною В мріях за одне - Житиму весною, Вся печаль мине!
Щодня бачим стільки облуди – Серця мізерніють, мабуть. Лукавством заражені люди Без честі й сумління живуть. Ще вчора чесноти великі - Сьогодні струхнявіли вщент: Ось знову моральний каліка Продав рідну матір за цент. Ось друг тяжко б’ється у груди, Клянеться про вірність свою. Він завтра ці клятви забуде І зрадить найпершим в бою. А ось той, хто влади заради По трупах іде до мети, Забувши батьківські поради, Довіри спаливши мости... Ніколи великим не стане Той, в кого мізерна душа – Ціною лукавства й омани Ще слави ніхто не досяг. Ніколи дорога облуди До Правди вершин не веде. Чоло лицемірного юди Вінець переможця не жде!
Я бачу, що мої коментарі викликають більше захоплення, аніж мої вірші, скоро прийдеться друкуватися лише в коментарях Так приємно тут з Вами поспілкуватися!
ДРУГОВІ У світах самоти ми, мабуть, не одні – Раптом хтось добре слово промовить мені, Хтось пришле гарну звістку з далеких світів І розвіє мій смуток, що в серце забрів. Хтось молитву промовить за душу мою, Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою, А як ворог на мене піде із мечем – В мить останню хтось завжди підставить плече... Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя – Свою душу лиш вірою зцілюю я, А ще - Друга словами, що сум прожене І життя моє світлом осяє земне!
"У химерах дощу Уявляю тебе серед літа. Хоча знаю, на жаль, Що повернень у липень нема..". Ці слова мені дуже близькі і липень приніс у моє життя цілий шквал нових вражень і почуттів, не могла не відреагувати, тому й відразу ж у мене виник власний переспів Вашого "повернення у липень"
В ніч на крилах лечу, Дотуляючись тіней і світла. Крізь туманів вуаль Рідний голос здаля долина. У химерах дощу Уявляю нас знов серед літа. Хоча знаю, на жаль, Що повернень у липень нема...
Сумний місяця клин Так самотньо блищить в небовисі, Його гострі кінці Знов шматують знекровлену ніч. Душа - з двох половин! Половинко, до мене озвися, Щоб рука у руці І ніяких повік протиріч.
Сірим попелом втрат Запорошено долі стежини, Осінь манить мене У незвідані досі світи. Досить болю і зрад! Відшукаю свою Половину, Що мене пригорне І захоче у вічність піти...
Гарно бути пташкою В полі між ромашками!... По-під небо синєє Райською пташиною Мріями літатимем - ВЕсну прославлятимем. Солов'їним щебетом, Буйнотрав"я шепотом, Сонячним промінчиком Щастя мить увічнимо. Слізоньки всі витремо Райдуги палітрою. Впадем з неба зливою Лагідно-тремтливою. Крапельками ніжності, Вітром в полі свіжістю Напоїмо ближнього - Чи ж не дивовижно це?! Гарно бути пташкою В полі між ромашками...
Зустрілись закохані очі – Слова всі замовкли у мить. Пітьму найтемнішої ночі Спроможна любов освітить. Закохане серце зуміє Без слів промовляти пустих. Хто любить – усе зрозуміє: Кохання – дарунок святих. Як стрінуться губи коханих – Нектару п’янкіше нема. Ідуть по дорогах незнаних, Їм навіть зима – не зима. Як стрінем свою половину – Мов ближчі до Бога стаєм. Що маєм найкраще – до згину Коханим своїм віддаєм!
Дякую, Вікторе, на доброму слові! Небайдужа до світу Душа завжди приречена на битви, а вони різними бувають... А щодо того, що вірш пройшов повз увагу - не біда, головне ж не кількість прочитань - а глибина проникнення! Щиро, Н.К.
Написане у цьому вірші, в той час, коли він зринув у моїй уяві, було вигаданим... але незабаром почало збуватися. Мої мрії про "прекрасну казку кохання" нині оживають, та це лиш перші кроки, все найкраще - попереду
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('