Дякую Вам, Галинко, за такі теплі слова! Колись на моєму робочому столі в офісі стояло у рамці фото, де я у кузні Івана Франка з піднятим над головою важким молотом ( це у с. Нагуєвичі на Львівщині, де народився наш Каменяр), і мій підпис під фото -
"Мій молот - Слово, ним лупаю Скалу байдужості й облуди. Чи поцінують труд мій люди? Цього не знаю... ".
Навіть не сподівалася, що нинішній морозяний день розпочнеться з таких теплих емоцій, котрі отримала на Анумо від щирих дружніх привітань на адресу моєї книги. Дякую, Наталочко, що допомагаєш моїй Валькірії зміцнювати крила!
Дякую, Марієчко! Маю сказати, що збій зроблений свідомо, так що прийдеться вже перетерпіти, вже й у збірці так надруковано, так пішло у світ, на те вже нема ради... мушу визнати, що мої почуття не завжди римуються і вірно ритмізуються...
Дякую, Андрію, за добре слово! Скажу лише, що цей віршик був писаний за дві хвилини, як експромт-коментар на вірша Віктора Кучерука "Ворожіння", якщо чесно, я його навіть віршем не вважаю...