Щодня бачим стільки облуди – Серця мізерніють, мабуть. Лукавством заражені люди Без честі й сумління живуть. Ще вчора чесноти великі - Сьогодні струхнявіли вщент: Ось знову моральний каліка Продав рідну матір за цент. Ось друг тяжко б’ється у груди, Клянеться про вірність свою. Він завтра ці клятви забуде І зрадить найпершим в бою. А ось той, хто влади заради По трупах іде до мети, Забувши батьківські поради, Довіри спаливши мости... Ніколи великим не стане Той, в кого мізерна душа – Ціною лукавства й омани Ще слави ніхто не досяг. Ніколи дорога облуди До Правди вершин не веде. Чоло лицемірного юди Вінець переможця не жде!
Я бачу, що мої коментарі викликають більше захоплення, аніж мої вірші, скоро прийдеться друкуватися лише в коментарях Так приємно тут з Вами поспілкуватися!
ДРУГОВІ У світах самоти ми, мабуть, не одні – Раптом хтось добре слово промовить мені, Хтось пришле гарну звістку з далеких світів І розвіє мій смуток, що в серце забрів. Хтось молитву промовить за душу мою, Щоби дух мій зміцнився в нелегкім бою, А як ворог на мене піде із мечем – В мить останню хтось завжди підставить плече... Хоч тернисті дороги ведуть крізь життя – Свою душу лиш вірою зцілюю я, А ще - Друга словами, що сум прожене І життя моє світлом осяє земне!
"У химерах дощу Уявляю тебе серед літа. Хоча знаю, на жаль, Що повернень у липень нема..". Ці слова мені дуже близькі і липень приніс у моє життя цілий шквал нових вражень і почуттів, не могла не відреагувати, тому й відразу ж у мене виник власний переспів Вашого "повернення у липень"
В ніч на крилах лечу, Дотуляючись тіней і світла. Крізь туманів вуаль Рідний голос здаля долина. У химерах дощу Уявляю нас знов серед літа. Хоча знаю, на жаль, Що повернень у липень нема...
Сумний місяця клин Так самотньо блищить в небовисі, Його гострі кінці Знов шматують знекровлену ніч. Душа - з двох половин! Половинко, до мене озвися, Щоб рука у руці І ніяких повік протиріч.
Сірим попелом втрат Запорошено долі стежини, Осінь манить мене У незвідані досі світи. Досить болю і зрад! Відшукаю свою Половину, Що мене пригорне І захоче у вічність піти...
Гарно бути пташкою В полі між ромашками!... По-під небо синєє Райською пташиною Мріями літатимем - ВЕсну прославлятимем. Солов'їним щебетом, Буйнотрав"я шепотом, Сонячним промінчиком Щастя мить увічнимо. Слізоньки всі витремо Райдуги палітрою. Впадем з неба зливою Лагідно-тремтливою. Крапельками ніжності, Вітром в полі свіжістю Напоїмо ближнього - Чи ж не дивовижно це?! Гарно бути пташкою В полі між ромашками...