Дякую Вам! А щодо крил - то спробуйте пофантазувати трішки, якими крильми можна обіймати своє кохання, а то ж нецікаво, коли в поезії все по поличках розкладено, як в аптеці...
Я знаю, так важко кохання збагнути, Воно для людини – бальзам і отрута. Душа, що кохає, до світу вразлива, Страждає вона, хоч насправді – щаслива. Здається, кохання подібне на вітер: Відчути лиш можна - торкнутись не вдасться. Ми, наче молитву, шепочем сім літер І прагнем пізнати примарного щастя. Сім літер, що склались у слові “кохання”, Усе, що поснуло в нас, можуть збудити. І навіть людину в хвилини останні Спроможні вони для життя відродити. Кохання – мов крапля роси на світанку, Торкне її сонячний промінь – щезає... Лелійте у серці любов до останку, Бо святості більшої в світі немає!!!
Не слід боятись почуттів: Без них життя – земля без неба, Як птах без крил, без звуку спів, Без них людина – мов амеба. Не слід боятись почуттів: Любові, радості, кохання. Цей світ ніколи б не прозрів, Не взнавши щастя і страждання. Не слід боятись почуттів, Без них не знали б ми нічого, Без них ще жоден не зумів Пізнати суть життя людського. Не слід боятись почуттів: Любіть, радійте і кохайте, І не шкодуйте добрих слів, І серце ближнім віддавайте!
Буває часом - кохання квіти у серці в'януть, Життєві смерчі у нім лишають криваві рани. Часто самотність, немов гадюка, Влізає в душу, Очі навколо - мов хижі круки, Що всюдисущі. За мить до прірви спинитись хочеш - Штовхають в спину, Молиш пробачення у ночі За всі провини... Нераз здається, у власних мріях почнеш тонути, І в мить відчАю хотіла б спити келих отрути... Ти в піднебессі безкрилим птахом літать не вмієш, Ти не здаєшся - знов воскресаєш, шукаєш Мрію!!!
Хто тебе вигадав, Любове? Він божевільний був, мабуть. Це почуття таке чудове, Але й отруйне, наче ртуть. Від неї біль і насолода Сплелися міцно у клубок. Любов – підступна нагорода, Красивий з терня нам вінок. Мабуть, ти створена поетом, Що теми вичерпав усі. Навік залишишся секретом Глибин непізнаних душі. Хто тебе вигадав, Незнана? Ніколи це не взнаю я. Ти – найсолодша з всіх омана В пустелі нашого життя...