Скільки журби

Скільки журби в ці осінні хвилини,
Там, де серпанки народжують день,
Там, де дощів прохолодні краплини
Звучать з хмарин сумовитих пісень.

Листя зів’яле спадає під кронами,
Стежки доріг, мов дзеркала лежать,
Їх амальгама, розкреслена колами,
Зовсім не знає, що їй відбивать:

Чи то машин різнобарвнії тіні,
Чи жовтизну обгорілих алей,
Чи сірих стін вертикалі надійні,
Чи парасолі, чи неба єлей...

Скільки журби в ці хвилини осінні
Падає в душу, коли Пасефона,
Йде у Тартар і дощі мелодійні
Грають платівку хрипку з патефону...

Скільки журби в листопадовій думі,
В мить, коли осінь скидає парик.
Знаю одне: в меланхолії суму
Вплетені ноти весняних музик...