СКІЛЬКИ ЖУРБИ… Скільки журби в ці осінні хвилини, Там, де серпанки народжують день, Там, де дощів прохолодні краплини Звучать з хмарин сумовитих пісень. Листя зів’яле спадає під кронами, Стежки доріг, мов дзеркала лежать, Їх амальгама, розкреслена колами, Зовсім не знає, що їй відбивать: Чи то машин різнобарвнії тіні, Чи жовтизну обгорілих алей, Чи сірих стін вертикалі надійні, Чи парасолі, чи неба єлей... Скільки журби в ці хвилини осінні Падає в душу, коли Пасефона, Йде у Тартар і дощі мелодійні Грають платівку хрипку з патефону... Скільки журби в листопадовій думі, В мить, коли осінь скидає парик. Знаю одне: в меланхолії суму Вплетені ноти весняних музик...
|