Вже сіло сонечко під вечір В червоній смузі горизонт. Дощовий вітер пестить плечі, З небес спускається озон. І літня ніч така природна, Бо вітер хмари розжене. Зірки освітять мир безодні І пустять в сни свої мене. А там, як в казці незабутній, Пісні струмочками бриньчать. Шумлять дерева ледве чутно, Бо всі у лісі ніччю сплять. От тільки серцю не заснути, Не зупинитися на мить. І, мабуть, так повіку бути: Життя повинно всіх любить!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
саме за 
