Вже сіло сонечко під вечір В червоній смузі горизонт. Дощовий вітер пестить плечі, З небес спускається озон. І літня ніч така природна, Бо вітер хмари розжене. Зірки освітять мир безодні І пустять в сни свої мене. А там, як в казці незабутній, Пісні струмочками бриньчать. Шумлять дерева ледве чутно, Бо всі у лісі ніччю сплять. От тільки серцю не заснути, Не зупинитися на мить. І, мабуть, так повіку бути: Життя повинно всіх любить!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
саме за 
