Зливами умите,
сонечком зігріте,
Завітало в гості
довгождане літо.
У дорозі дальній
натрудивши крила,
Щебетом пташиним
впало з небосхилу
На луги й
діброви, на річки і ниви –
Ніжне і
принадне, світле і щасливе.
Тулиться безвинно
до щоки щокою
І душі чутливій
знов нема спокою…
06.06.12
|